15:14 

Road :)
Сиять, Шуичи, сиять!
Назва: Епілог
Автор: Sakura_FM
Фандом: Біле Різдво/ White Christmas
Персонажі: Пак Му Йоль; Чо Йон Дже(Чума); Юн Су (Ангел); Ян Ган Мо (Режисер Ян); Лі Чже Гю; Юн Ин Сон; Мі Ри; Чхве Чі Хун
Рейтинг: PG-13
Жанр: роздуми, ангст
Дисклаймер: Що було після...
Розмір: міні
Статус: завершено
Розміщення: тільки з мого дозволу
Зміст: Деякі роздуми з приводу дорами
Замітка:

Пишу не літературною мовою, тобто, матюків як таких нема, але персонажі спілкуються живою мовою

Раджу подивитися корейську дораму "White Christmas" , щоб було ясніше, чому , що і як.

************************************************************************************************************************************************************************************************************

Вітер легко крутить сніжинки в повітрі та гойдає гілками. Спокійний зимовий день. Тихий. Такий тихий. Це, мабуть, головне. Просто тихий день. Тепер він любить тишину. Вони всі тепер її люблять. Здається, все навколо ніби завмирає, настільки гарно, що навіть думок в голові не чути.

А тут завжди тихо. Тут не може бути інакше. В цьому місці час зупинився. Ніхто нікуди не спішить, навколо тільки тишина, навіть природа здається якоюсь інакшою. І вони інакші. У повсякденному житті вони ходять на навчання, вирішують проблеми, спілкуються, а тут -- вони просто мовчки сидять. Тут не хочеться говорити, тут навіть немає потреби щось казати, тут просто спогади, нагадування про те, що відбулося вже досить давно, але таке враження, ніби це було вчора.

Як сталося так, що вони, абсолютно різні люди, тепер такі близькі? Друзі? Ні, напевно, це не те слово, яким їх можна назвати. А хто тоді? А яке слово найкраще підійде? Неясно. Вони і самі хотіли б знати. Вони зрозуміли тільки те, що, чомусь, окремо їм не живеться. Це як манія -- час від часу вони повинні зустрітися, неважливо, чи це для прогулянки, чи пообідати, чи ще щось. Якась незрозуміла залежність, яка їх поєднала тоді, пару років тому, тоді, коли він також був живий. Напевно саме тому, що він теж став частиною цього дивного колективу, вони збираються тут тепер щороку. На Різдво.

І не треба вдавати, що все гаразд, що пройшов час і вилікував рани, що все забулося. Вони знають, що це не так. А ще, знають, що зробили і не жаліють. Тільки німе питання завжди крутиться при згадці про того, хто здався після бою -- що саме спонукало його до такого різкого кроку -- небажання стати монстром чи втома від того монстра, якого він сам собі створив? Цього виявилося забагато для нього... Напевно, так.

Він не дорікнув їм за вибір, але і не підтримав їх. Не підтримав у найбільш рішучій формі. Не став монстром.

А вони? Вони стали? Чи все ж вибір, який вони зробили тоді, робить їх кращими? Чи можна взагалі вважати їх винними?... Неясно. Та й в принципі , їм все одно. Щось зламалося в них ще тоді. Щось, чого не збереш більше ніколи.

Та все ж цього разу...

Чі Хун акуратно витягує невеликий згорток з кишені і делікатно його розпаковує. І ніхто не може повірити очам -- маленька керамічна фігурка ангелочка, яку він ставить на велику, темну плитку могили Юн Су. Всі завмирають, шоковані. Адже в Чі Хуна нема емоцій, в нього не може їх бути.

-- Чого витріщилися? - Чі Хун дивиться на фотографію на пам*ятнику, - ми ж його так називали.

Ще пару секунд вони намагаються вдивитися в його очі -- щось помінялося?

Але не змінилося нічого. Вони впізнають цей суворий, чіткий погляд, в якому немає скорботи, горя чи сліз. Просто так співпало. І все.

ВСЕ так співпало. Все ТАК склалося для них. Так, ніби їм судилося бути разом. Тут. Зараз. На Різдво. В той час, коли інші намагаються чимшвидше приїхати в сімейне коло, і , забувши про всі проблеми, побути з найріднішими, вони сидять тут.

Вітер то піднімає і крутить сніжинки, ніби невеличкою пеленою огортає пам*ятник, то вщухає на пару хвилин. Зима не залишила ніде слідів ще зовсім недавнього тепла. Але їм не холодно.
Вони дивляться на фотографію того, кого називали Ангелом. Не зневажаючи, не докоряючи йому, просто знаходяться поруч. І нема в цей момент рідніших людей, ніж ті, які, не даючи обіцянок, назавжди залишилися разом.


@темы: фанфіки українською, фанфік, Корея, Корея))), White Christmas, SakuraFM, Buga-Buga!

URL
Комментарии
2017-01-10 в 12:05 

oh_no_bekky
If i had a world of my own...
Оо
Вау
Просто
Вау
Прочитала
Я тут просто в захваті
І мені складно повірити, що то писала ти...
На тебе не схоже взагалі
В порівнянні з усіма кулсторізами це щось координально протилежне
Написано просто нереально круто
Написано так, як треба
Появляється бажання подивитись дораму теж)))

Написати величезний комент не можу, бо просто напросто я не бачила цю дораму і толком нічого не знаю
Але сам опис якось заворожує
Тому треба буде глянути

Ти крут!
З періоду останньої кулсторі цей фік конкретно відрізняється
Він дуже класний)))
Мені сподобалось
Залишилось таки глянути цю дорамку

2017-01-10 в 12:29 

Road :)
Сиять, Шуичи, сиять!
oh_no_bekky,

Появляється бажання подивитись дораму теж)))

вона крута, дуууууже, психологічна, але там цікаво все зроблено, імхо


дякі))))) рада, що пішло)))))


Мені сподобалось

вууііііі, дякі дякі дякі))))))))))) пишеться само, коли находить настрій, чи як то сказати)))

URL
2017-01-10 в 14:03 

oh_no_bekky
If i had a world of my own...
Road :),
Куль))))
Ет класно, що пишеццо)))
Ця сторєйка ну дуууже класно вийшла)))
Цікаво так

В мене ще є трохи канікул, тому я вже знаю, що я буду дивитись)))

2017-01-10 в 14:34 

Road :)
Сиять, Шуичи, сиять!
oh_no_bekky,

файтін!

ну, але не факт, що тобі так піде))) ібо в нас дещо різні смаки
а то тут така психологічна тєлєжка

URL
2017-01-10 в 17:12 

oh_no_bekky
If i had a world of my own...
Road :),
я читаю психологічне всяке
Тому намана
Сьоня вечірком сяду дивитись)))

2017-01-10 в 23:15 

Road :)
Сиять, Шуичи, сиять!
oh_no_bekky,

файтін!)))

уіуіуіуіууіуіууіууіу, я хо ще щось толкове подивитися)))

URL
Комментирование для вас недоступно.
Для того, чтобы получить возможность комментировать, авторизуйтесь:
 
РегистрацияЗабыли пароль?

Dream High!))))

главная