Джонні вирішив, що як майбутній лідер, він має зробити щось для своєї команди, наприклад, приготувати всім подарунки на Новий Рік. Ну, ок, міні-Рукіси дістануть цукерки. Нє, він не жадний, просто їх кількість зараз непогано так зросла, а він не настільки глобальним лідером має стати. Здається... Хоча, це ж СМ... Спочатку він думав подарувати всім няшні рукавички, але не був впевнений.
Одного вечора, коли всі вернулися в гуртожиток, вони побачили записку, в якій було прохання написати свої мрії/ побажання/ задуми Санті і покласти у спеціальну коробочку, яка лежала внизу. Такі штуки вони любили і тому ажіотаж навколо коробки розвернувся швидко.
Джонні мовчки сидів за столом, теж роблячи записи, і не подавав вигляду, чиїх то рук справа. Йому було приємно, бо всі щось старанно писали на листочках і кидали в пункт призначення. Навколо було чути: — Цікаво, а то писати щось таке, що можна принести, чи можна абстрактне? — Нууууу, ти пиши, а там розберуться, напевно. — М... А на цей рік чи взагалі? — Та давай на цей. Хоча... Хто його знає... — Думаєш, можна писати про цукерки, чи то і так буде в придачу? — Ага, в нас дієта. Не можна про то писати, самі принесуть, якщо вважатимуть за потрібне. — А тойво... Я напишу про дебют. Чи нє... Ще подумають, що підганяю... А в них свої плани. — Не думаю, що щось страшне станеться, але на всяк випадок можеш написати щось більш матеріальне.
По кімнаті лунав задоволений гул, шуркання папірчиків, сміх, місцями ржач, а через добру годину все стихло, бо всі порозходилися. Джонні вже хотів взяти коробочку і прочитати, як з якогось кутка з*явився Тен з листком в руках.
— О, Джонні, ти ще не спиш? Теж дописував? — Дописував? — Ага, тепер все готово! - З гордим виглядом виконаного обов*язку Тен закинув листок в коробку.- На добраніч!
Джонні стало дещо не по собі і, звичайно, першим ділом, він відкрив саме Теновий листочок, який був причеплений до ще 1 листочка і до ще 1 , і до ще одного... І все було списано в побажаннях.
Ага, ок...
Тепер Джонні був переконаний, що ідея подарувати няшні рукавиці була не така вже і погана.
Ранок, такий спокійний-спокійний. Сьогодні нікуди не треба спішити, сьогодні вихідний. ВИХІДНИЙ. Рай буває і на землі.
Тен прокинувся в 10.00. Хехехе. Хе. ХЕ. Можна валятися. Можна не вставати. МОЖНА НЕ ВСТАВАТИ. Тен солодко потянувся і кожною клітинкою відчув всю м'якість ковдрочки. Уііііііі..... І подушка така вся, ну, прямо таки вся "не вставай, Тен".
Він закутався по самі вуха і усміхнувся просто так. Потім помаленьку витянув руки з-під ковдри і вигнувся як можна більше. Він так провалявся пару секунд, а далі ліг на бік і обхопив руками і ногами ковдру з усіх боків. Мімімімімімі..... Потім помотав головою, щоб найти саме ту, зручну, позицію. Ось вона, ідеально. Ще пару секунд в такій позі. Тоді він припіднявся і хлюпнувся на живіт, розкинувши руки, як зірка. Йому здавалося, що вся постілька його затягує і не пускає. Так м*яко... М*якенько...
- М.....м.м..м.м.м.м.м.м.м. - Тена вистачило на якісь неясні звуки. - Таааа, я би вдул! - голос Дойона прогримів надто несподівано. Тен аж підскочив від несподіванки. Він побачив, як Джехьон, Хансоль, Юта і Джонні сиділи за столом і всі на нього дивилися. Дойон стояв недалеко від його ліжка. Ой, як все вийшло...
- Блін, я теж вляжуся! - і Дойон заскочив до Тена, чим повністю порушив його ідилію. Решта хлопців теж довго не чекали і всі гурмою навалилися на ліжко з диким реготом.
Тен був дещо здивований, м*яко кажучи, але вже через кілька хвилин сміявся на всю кімнату, бо Юта постійно пробував його полоскотати.
А ще в загальному двіжі Тен відчув, як чиясь рука жмякнула його за дупу. Ось так-то)))))
Сьогодні в Рукісів тотал хепінес — вони йдуть на Зоряні Війни. Тен не фанат, але з усіма в кіно любить сидіти. Він взяв нааааайбільше відерко попкорну, а що? - Тріснеш, - Дойон не міг так, щоб чогось не сказати. - Навіть Джонні має менше. - Соу вот? Дойон зробив загадкове лице: - Любиш великі розміри? Ай! Хансоль! То моя нога! - Ой, сорі, я випадково... Не хотів. Щось слабо вірилося, але подіяло. А Тен вже хрумав аж за вухами лящало. - Блііііін, як цікаво, я всі частини перед тим передивився, - справа від нього Марку просто не сиділося, - я стільки років чекав! - Я в нет не лазив пару останніх днів, не хотів побачити спойлер, - ага, так, Джонні, ще 1 фанат зліва. - Треба було збацати якись косплей! - От не подумали... Айщщщщ, точно, жаль... Тен жував поп-корн і переглядав рекламу. Джонні і Марк з докором подивилися на тайця. Він не шарить. Просто не шарить.
Фільм почався. По боках Марк і Джонні мало не ридали від епічності всіх подій, вони забули про все і вся навколо. Тен також уважно слідкував за всіма подіями: - М*ячик! Утііііі, який класний! ООооо, я знаю цього мужичка, він відомий... А де дівся той такий робік з попередніх частин? Джонні прийшлося все ж трохи відключитися від фільму, щоб придумати план "Як непомітно вирубати Тена". Він вже збирався сказати словечко, як почув рятівну пропозицію від Хансоля: - Хоч, може поміняємося місцями? Як вчасно! Спакуха! Всі лишаються живі! Ні один Тен при перегляді Зоряних Воєн не постраждав! Джонні подумки обнімає Хансоля і обіцяє любити його вічно. Він вмощується в кріслі і розслабляється аж на пару секунд, тому, що тепер збоку він має щастя чути: - О, Хансоль! Блін, а того чувака звати майже так, як тебе! - Ага, ватмосферюємся. - Точно! Будеш сьогодні Хан Соло! І хай прибуде з тобою сила! - І трохи твого поп-корну. - А, та, переходь на сторону зла! В мене карамелька! А в тебе з чим? - Сир. На, хочеш? Хрум, хрум, хрум, чавк, сссьььььорб!
Джонні вирішує, що сьогодні ватмосферить обох. Як тільки вернуться в гуртожиток. І ще всіх, хто ... ООООоооо , це ж принцеса Лея!))))
Перед виступом Тен завжди дуже нервується. Ніби і не вперше на сцені, але завжди так страшно... В середині все перевертається і найтяжче — це зробити перший крок. А далі вже всьо гуд, і Тен — лапочка та окраса сцени. Але оце очікування...
Зараз він теж стояв за кулісами, перед черговим Рукіс-шоу і не знав, куди себе подіти.
Всі метушилися, хтось сміявся, нервово так сміявся. Хтось щось повторював. Дехто безцільно тинявся по кімнаті. Ну, є такі, які просто ліпили селфі, ось вже 15 хвилин підряд... Мда, він такий не один.
Тен зайшов за занавіс і почав оглядати все навколо в пошуках чогось, не знати чого. Його погляд зупинився на постаті, яка спокійно сиділа на якомусь ящику. Тейон. О, ідеально. Ось хто йому зараз треба.
Тен мовчки підійшов до друга і усміхнувся йому. Тейон махнув рукою, посунувся і продовжив слухати щось в навушниках, майже не рухаючись.
Тейон. Він народився айдолом. Перфекціоніст, який спати не буде, а буде репетирувати, репетирувати, репетирувати. Малі інколи побоюються Тейона, бо, якщо є якісь спільні заняття, то він їх ганяє по 100 раз, поки ті не будуть робити нога в ногу, рука в руку і поки не будуть проклинати його по 10-те коліно. Зате всі вони знають, що все, за що береться цей хлопець, буде виглядати шикарно.
Ці думки трохи заспокоїли Тена, бо і справді, вони так багато репетирували, музика в них класна, а глядачі вже їх зачекалися, причин хвилюватися нема. І йому стало дуже тепло на душі, він відчув приплив величезного натхнення.
- Кароч, я покакаю і можна виступати! - голос із-за куліс. ... ... ... До болі знайомий голос Марка. ... - От мала паскуда! - Ти щось сказав? Все правильно, блін, ще й Тейон в навушниках. Прийдеться одному страждати. - Погода гарна.
Хансоль також витягнув свій листочок на жеребкуванні. Тен. Хммммммм, окей, ясно.
А ще, на свою голову, він приєднався до делегації Дойон-Джехьон в супермаркеті. Ну, як "приєднався". Ці двоє постійно одне з одним тринділи і тільки інколи помічали, що оХансольщенезагубився. Тому, в принципі, його похід по магазинах проходив досить спокійно.
- Кепку може подарувати? - Джехьон крутив в руках досить непоганий екземпляр для того, кого він витягнув у жеребкуванні.
А Хансоль уявив собі Тена в цій кепці і прикинув, що вона могла би бути досить навіть нічого, але все ж надто похмура для нього.
- То банально! Ми всім завжди ті кепки даруємо, так ніби нам СМ їх мало дає на виступи. Шукаємо шота цікавіше. - Дойон теж переглядав полички.
- О, окуляри!
- Очкуляри. Ану, приміряй.
Хансоль уявив Тена в цих окулярах. Муха Цеце вийшла б, кумедно. Ну, на Джехьоні норм виглядають.
- Ньоу, щось інакше треба.
- Навушники? Тут з Хеллоу Кітті є.
- Ахахаха! Ти хочеш дожити до дебюту?
Хансоль уявив Тена з цими навушничками, няяяяя)))
- А там подушка з Айрін, гигиги...
Хансоль уявив Тена... Ні. Просто ні.
- Шкарпетки! Вони завжди треба.
- Шкарпєтоси... Угумсь, а то варіант!
Тен в шкарпеточках...
- О, Хансоль, ти там як? Щось придумав? А взагалі, кому даруєш? - Джехьону стало цікаво.
- Та Тен йому попався. Бачиш, біля няшноти всякої крутиться. - Дойон навіть оком не моргнув.
О вау, круто він його оце зараз.
- Ми ще за солодким. Ти з нами?
- Еммм, не, я поки тут, дякс.
А наступного ранку, коли всі розгортали подарунки, то спочатку страшенно втішився Тен, в якого було 2 пари наколінників для трюків. Потім втішився Хансоль, бо втішився Тен. А потім прифігіли обоє, коли з тієї ж коробки Тен витянув кольоровий папірчик, якого точно Хансолька в ту коробку не клав. Ну, інколи всяке на свята може статися)))
Свята наближаються і Рукіси також мають традицію їх відмічати, особливо, коли мова йде про подарунки. Цього року вирішили, що варто влаштувати таємне жеребкування і кожен купляє подаруночок тому, хто йому попадеться.
Тен з нетерпінням протянув руку за листочком. Це йому так подобалося, що він вже не міг дочекатися, коли побачить написане ім*я.
Юта
- Юху! - він нереально втішився і цілий день думав, що б то такого цікавого придумати. Він ходив назирці за японцем і передивлявся попутно всі його речі, слухав, що той говорить - а раптом десь щось проскочить? Юта чесно вирішив вдавати, що він цього не бачить)))) Решта Рукісів також)))
Тен був настроєний серйозно і ввечері, після репетиції, пішов по магазинах з бойовим настроєм. Він забігав в кожні двері, передивлявся всііііі прилавки, але нічого підходящого не міг знайти. Так ніби і класно, а ніби і не те...
Коли він вернувся додому, то побачив Хансоля, який сидів за столом. - Нічого не купив? - Ні, ще нічого... А ти? - Вже все є. - А.... - Та візьми ти йому шоколадку у вигляді ведмедика чи котика. Він любить солодке.Та й по всьому. - Ти знаєш, хто мені попався? Упсь, тойво, мало не спалився... - Е... Йому -- то ж в нас всі хлопці. А дівчата цього року окремо. Хух. Викрутився. - Подаруй йому трошки свого теплааааа, -- голос з дивану явно належав Дойону. - А може, мені ТИ попався? Хочеш трошки мого тепла??? - Тен прочеканив кожне слово. Упсь, тойво, і Зая мало не спалився... Хансоль вирішив не втручатися, він просто пив чайок і чекав, що ж буде далі. Тепло, блін. Тепло, маза. Тепло. Тепло... Таєць окинув оком Хансоля. Точно! І зі словами "Ура! Дякую!" Тен вилетів з кімнати.
Через півгодинки, тримаючи коробку в руках, Тен світився як лампочка, він точно знав, що подарунок сподобається))))
Юта крутий, дуже крутий. Він багато репетирує, скрізь встигає і завжди знаходить час для Тена. Тільки інколи Тен ловить себе на думці, що так і не може зрозуміти, що твориться в голові японця, хоч вони вже давно дружать. Так і зараз, він ніби просто мовчки спостерігає за ним. Принаймі так Тену здається.
Насправді ж, коли Юта обертається, він бачить, що таєць стоїть з широковитріщеними очима, так ніби тільки що йому на голову впав кусок цегли. І що найцікавіше, цей погляд скерований на нього, на Юту.
- Куку! Що сталося? - ну, японець звик до всіх 50-ти відтінків Тена, вони ж таки давно дружать. - А! О! - а Тену-то здавалося, що він непомітно спостерігає. - Нічого! Взагалі, взагалі! - Шпигуна з тебе не вийде. У відповідь малий замахав руками, як вітряк. Юта пристально на нього глянув. Тен усміхнувся. Щиро так, на всі 32. Так щиро, як Шварцнегер в Термінаторі, коли його вчили усміхатися. Юта підійшов ближче.
- Тен?
Тен надув губки: - А , блін, просто думаю, як тобі все так класно виходить. - Що класно виходить? - Ну, там всяке... - Всяке. - Ти завжди так класно виглядаєш. На відео, фотках, передачах... Такий весь впевнений. Після секундної паузи: - І хвилька на Свічі в тебе така... класна)))) Юта переварив почуте: - А в кого соляк на Свічі? - Ну, в мене... - А в кого 100500 фоток з коментами "який няша", "уііііііііі" і т д? - Є трохи... Але тебе вже на передачу взяли! Так круто! - А. И. - До речі, я бачив всі випуски. Але досі не розумію - чим ви там займаєтеся? - Це норм, я теж не розумію. - Е.... Але ж ти там знімаєшся... - Знімаюсь.
Тен чогось явно не розумів в цьому житті. Юта обернувся: - Йдем, якоїсь капучінки вип'єм. І усміхнувся. Так, як вміє усміхатися тільки Юта. І Тен усміхнувся йому у відповідь.
- Гіііііііі...... - "Healing Smile Yuta" - подумав Тен і всі питання моментально зникли))))
Звичайний ранок. Звичайний тихий ранок. Теіль вже не спить, він встає одним із перших, спокійно робить собі чай, сідає біля вікна і може провести багато часу ось так, нікого не чіпаючи. З ним інколи по кухні совається вічнонесплячий Тейон, інколи Юта, а коли йде підготовка до чогось, то і Джонні. Але всі ці персонажі не порушують його особистого простору, вони вітаються або простим кивком голови, або максимум 1-2 фразочками. Так і зараз. Мало би бути. Якби не Тен. Який збирає речі. Голосно. Довго. Розмовляючи з усіма. І з меблями теж. Особливо, коли заїхав ногою в шафу. Уххх.
- Теіль! Ти вже не спиш? А чого так? Блін,я би спав.... Я б ще так спав... Але я не спакувався з вечора якогось милого... Іііііі... Блін, де моя пов*язка? Я її тут клав ввечері. Чи не тут? А ти її не бачив? Нє? А, ну, ок. Оооо, Юта, дякі! Точно, я ж лишив її вчора на поличці, перед тим, як ми сіли бавитися за компом. Мобільник, мобільник, таааааааакс, а він де? Юта, а ти можеш мені передзвонити? А нє, не треба, вже є! Теілька, а ти з нами не їдеш? Чи ти в іншій групі? Чи в нашій? Чи ти вже зібраний? А нє, ти б тоді так спокійно не сидів тут. А може і сидів. Ти такий організований завжди. О, точно, блокнот. Ага, от де б я його поклав як не на дно ссссумки! Замотаний в навушники! Гррррр, вони хоч ще працюють? Е... Ану... Хух, є! Тепер все назааааад закласти. Чому все так завжди? Умф, умф... Ага, гроші. Є гроші, в правій кишені, нє в лівій. Блііііінннннн, Юта....... а ти можеш скинути мені шкари? Вони біля вікна! Біля вікна! Такі білі, з чорною полоскою! Дякую! Чорт, куди їх тут впихнути? Еппппп! Є! Ииииии.... А я то думаю, чого так класно влізло! Бо туди ще не влізла сорочка! Аррррр, сорочка... Кароч, мотаю її на пояс. Фух...
Секунда тишини. Тоді Тен швидко підбігає до Теіля, щоб сьорбнути чайку і вилітає з кімнати:
-- Файного тобі дня! Двері захлопуються зі страшним гуркотом.
... Звичайний ранок. Звичайний тихий ранок. Теіль вже не спить, вже ніхто в гуртожитку тепер не спить.
Тен завжди хотів танцювати Міротік. Скільки себе пам'ятав, з моменту , коли побачив цей танець. Він його і так вже танцював в принципі, але тільки на репетиціях. На виступ його в той танець не взяли. Не тому, що він погано танцює, нііііііі, але хореографу здалося, що Тен надто милий і емоційно не передає настрою цієї хореографії. Тен дуже розстроївся. Настільки, що навіть не міг кілька днів ні про що інше думати. Він трохи заздрив всім, хто там танцював, але розумів, чому так сталося і нічого нікому не говорив.
Після останнього шоу він дістав ще й за те, що надто ніяко виглядав на Under The Sea, яке має бути легеньким і веселим.
- "Не мій день, не мій тиждень",- подумав Тен і вирішив, що засісти в глибоку вечірню депресію буде в сам раз. Він оглянув кімнату, де сиділи інші. Юта дуже уважно на щось видивлявся в планшет. - "Юта завжди так старається. Він ні секунди толком не відпочиває, поки все не доробить до максимально крутого рівня."
Джехьон уважно слухав Дойона, який щось йому пояснював. "Ці двоє нерозлий вода, завжди одне одного у всьому підтримують."
Тейон щось повторював перед дзеркалом, він просто доводив все до ідеалу. А Тену навіть думки вже толком не лізли в голову. В нього створилося таке враження, що він нікому не потрібен. Він за боротом. Все. Чудово. От і не треба. Він тут один такий лузер. І Тен зайнявся тим, що ще більше засипав себе гнітючими думками. Він вже був занурився повністю в депресняк, як біля нього сів Хансоль.
— Що то в тебе за вираз лиця? — Все гаразд, - Тен сказав то таким незалежним тоном, що флюіди гаразду аж поперли на Хансоля. — Ааааа, точно. Хвилина мовчання. — Чого ти так дивишся? В мене все ок! - в Хансоля склалося враження, що Тен зараз або трісне його, або розплачеться. Хвилина мовчання. — Хансоль... А як в тебе виходить на сцені оце "більше сексу"? — О... - ну, все ясно, причину цього настрою Тена він вгадав безпомилково. - Я думаю про... Хансоль намагався підібрати слова... Він глянув Тену в очі, тоді ковзнув поглядом по губах, по шиї... Тен слухняно і чемно чекав відповіді. — Хммм... - Хансоль зніяковіло усміхнувся, поправив волосся, — думаю про... уявляю собі... А, ну... просто поринаю в музику. Ні про що не думаю, ну, намагаюся, тобто, м... Ти відключися і просто танцюй.
Пояснив, ага.
Але Тен задумався. Серйозно так задумався. Він півночі слухав Міротік і не думав про танець. Він просто розчинявся в звуках і уявляв якісь розмиті картинки-символи навіть нічого конкретного.
Наступного дня, коли включили цей трек, Тен думав, що він провалився крізь час і простір. Він не дивився ні на кого, навіть в дзеркало не дивився, а просто жив музикою. Трек закінчився.
— Хм, Тен, ану йди сюди, попробуєм Міротік на 7 станцювати, в нас і так вже на 1 більше.
Уііііі, він думав, що земля втікає з-під ніг. Давно вони не бачили такої тупої і щасливої усмішки на мордашці Тена, коли він ставав на свій омріяний танець.
А Хансоль зняв собі відео. На мобільний. Для колекції, чьо)))))
- Тен, скажи "інопланетянин" - Не буду - Та скажи, - це улюблена розвага Дойона, коли нема чим занятися. - Нє - Ще не вдається? - Вдається! Іноплатенянин! Іліплілітянин.... - Пхпхпхпхпхп. - Блін! І-НО-ПЛА-НЕ-ТЯ-НИН - Ваууууууу! Екзистенціалізм? - ЕК-ЗИС-ТЕН-ЦІ-А-ЛІЗМ - А швидко? - Екзистенцелюлізм! - Йо! Целюлізм! Ахахахаха! Айчс! Чого руками розмахався? Я тобі правильно слова вивчити помагаю! Тен на секунду затих, зітхнув, зібрав сили в кулак і спокійним тоном сказав: - Дойон, ти ПЕ-РЕ-ПОН-ЧА-ТО-КРИ-ЛИЙ ПІ-НО-ПЛАСТ З ПУ-ПИ-РИШ-КА-МИ.
Під загальний регіт в кімнаті, Дойон вирішив, що Тен нічого так підготувався цього разу)))
- В нас завтра вихідний і зараз вільний вечір. Що б то його таке робити.. - А ти маєш якісь пропозиції? - Єп! Пропоную полоскотати нерви і подивитися фільм жахів, як вам?- Дойон, як завжди, щось пропонував. Особливо, якщо це стосувалося відпочинку. - Супер! - всі підтримали. - В мене є на приміті 1 кіно... Хехехе...
Тенові ця ідея не дуже сподобалася, бо перегляд таких фільмів вимагав від нього мало не надлюдських зусиль, але він любив посидіти з усіма разом.
- А може, якусь цікаву передачку або комедію? Чи в щось пограємо? Дойон швидко відреагував: - Граєм! Джехьон! Давай! - Чувачі? - Чувачі! - На що граєм? - Ну, я за те, щоб подивитися жахи. - Я теж. - Шикарно! Чувачі! - Ееее... - Оп! Ти виграв! Дивимося жахи! - Айгу... Так несправедливо... У вас навіть іншого варіанту не було... - Тен, - Дойон зробив загадкове лице і почав говорити загрозливим тоном, як ніби вийшов з того ж таки фільму жахів, - пам*ятааайййййййй, ти завждиииии можееешшшш піти спааааатиии. Буууууууу... - Не хочу я спати! - Тоді можеш в щось пограти на компі. - Я думав, що ми щось разом будемо робити... - Ну, тоді ти зрозумів. Тен надувся. Але потім він подумав, що можна просто трішки почекати. Всі заглибляться в перегляд кіно і тоді можна буде несподівано щось голосно крикнути Дойону на вухо. "Подивимося, який ти безстрашний." З цією думкою він вмостився позручніше біля стіни, сперся на подушку, накрився покривалом, скрутився по максимуму — одним словом — заземлився для перегляду. Збоку примостився Хансоль - це вже було взагалі ідеально, тепер можна було дивитися.
Спочатку Тен уявляв, як він лякає Дойона і як той підскакує від несподіванки, але фільм раптово виявився цікавим і Тен повністю забув про страшну помсту. Сюжет був напружений, але Тен підскочив від переляку лише в кульмінаційний момент. Його зразу перехопила міцна рука Хансоля, який спокійно глянув на Тена і продовжив дивитися далі.
- О... Мама... Раптом Тен згадав про свій план.
Але навколо всі вже спали, хто як і хто де.
- З усіх, хто хотів дивитися цей фільм, тепер тільки я чогось його додивляюся. - Бо фільм класний. - А тобі взагалі не страшно? - Я вже його бачив. - А... м.
І замість того, щоб лякати когось, Тен допоміг Хансолю повкладати всіх спати позручніше і накрив Дойона пледиком.
Він би був не Тен, якби він не вліпив непоганого стусана Дойону. Але той продовжив спати і лише незадоволено скривився. Тен вирішив, що це того вартувало. Для профілактики.
- Тримай, відтепер більше нічого не забуватимеш - Джонні протянув Тену блокнотик: невеликий, кольоровий, з м'якенькою обкладинкою. - Це мені? - Тен втішися страшенно, він завжди любив всякі подарунки, особливо, якщо це якісь класні штучки. - Ага, записуй сюди все, бо ти вічно все забуваєш. А так не може продовжуватися ні зараз, ні після дебюту, це точно. - Ооооо, дякую.
Блокнот Тену сподобався.
- Юта, а в тебе який блокнотик? - В мене немає блокнота, я все пам'ятаю. - Вау.... Круто... Я тепер теж буду все пам'ятати. Тільки з блокнотиком.
Блокнотик зацікавив не тільки його, але й інших.
- Тен-хьон, а можна я тобі щось напишу? - Джісон гортав сторіночки. - Агамсь. - Дякі! - Малий страшенно зрадів і почав швиденько щось виводити на папері. - Хехехе, я теж напишу щось, - Марк взяв ручку в Джісона - Але я ще не дописав! - Потім допишеш! - Так не чесно! - Джісон взяв олівець і почав калякати в іншому місці. - Що ви тут робите? - Джеміну теж стало цікаво, чому раптом стало так шумно - о, то чий блокнот? - То Тен-хьона, він дозволив мені щось написати. А Марку не дозволяв! - Бєбєбє, тихо будь. - О, класно! Ану посунься!
В якийсь момент, коли біля столу була ціла купа міні-Рукісів, прийшов Джонні, щоб покликати всіх на вечірній збір. Малеча побігла до кімнати, де вони зазвичай збиралися, а йому стало страшенно цікаво, що викликало таке пожвавлення. На столі лежав знайомий блокнот. Джонні тішив той факт, що Тен майже не випускав записник з рук і постійно щось туди нотував. Ну, здається, хоч 1 питання буде вирішене.
Але ж хотів, як краще, а вийшло як завжди - парунадцять сторінок були списані і змальовані малими і записи самого Тена за ними просто загубилися.
- Ммммммм, клааассссс. - Всі таракани в його голові аплодували стоячи - ну, він намагався.
Після зборів, коли міні-Рукіси вернулися до блокнота, щоб продовжити почату справу, то їх чекав новий запис. Вони швиденько пробіглися по ньому очима.
- А, ну,я і так думав вже йти спати, - Марк швиденько вискочив з кімнати. - Ага. надобраніч всім! - Папа! До завтра!
І малявки потікали по кімнатах. А Джонні, втішений, що хоч вдалося сьогодні зробити, склав блокнот і відніс його Тену.
Буває ж таке, почуєш пісню - і все. Просто все. Ти всім прогудиш вуха, слухатимеш її цілий день, в голові вже зразу готова майже повноцінна картина танцю - натхнення прийшло, називається. І так, йому справді подобається саме пісня, а не танець в костюмах медсестричок, поставлений на неї. Марку цього не докажеш, бо йому-то більше запам'яталися костюми, а не те, під що ті медсестрички танцювали.
- This is emergency ! wooh ooh ooh!
Приблизно так пройшов цей день і всі навколо мали щастя вивчити слова вздовж і впоперек.
- Джонні, ти маєш розклад на наступний тиждень? Я б переписав, - Джехьон намагався зібрати думки докупи. А на задньому фоні - I put a little twist in my hips.... - Та, тримай блокнот. Kiss on my lips... Тен сидів в навушиках і активно підспівував. - А можна приїхати на ту зйомку не на 10.00, а на 11.00, щоб я ще попав на розспівку? Ice on my wrist ‘cause I'm hot and I'm dancing... - Спитаю в менеджера. Caught that romancin'... - А... щось хотів спитати, але вилетіло з голови... Cancel your plans and... - Слухай, йдем в іншу кімнату, бо я ні секунди думати не можу, поки він все не переспіває. Girls hide your mans... - Йдем. Він цілий день співає. ‘cause I'm hot and I'm dancing !
Хлопці вийшли, а Тен втішився, що поки нікого нема, то можна потанцювати. Гииииии, танець медсестричок йому теж сподобався))))
Він почав стрибати та повторювати всі рухи, які з самого ранку вчив і, звичайно, не помітив, як менші Рукіси зібралися всі купкою біля дверей і знімали відео.
До суворої реальності Тена повернув шквал аплодисментів, які зірвав його танець.
- Айгу..... - все на що він спромігся, густо червоніючи. - ЕЕееееее,- Марк був на 7 небі від щастя, - Хансоль правий, тобі таки пасуватиме костюмчик медсестрички.
Якогось вечора в Рукісів в гуртожитку панувала повна тиша, що дивно, бо таке тут бувало рідко. Причина була проста-простісінька — всі дивилися аніме. Ну, так склалося. В них насправді небагато вихідних, а тут, хоч вечір виявився раптово вільний, ніхто не захотів нікуди піти. Тому після короткого обговорення та 100500 пропозицій, Джонні включив перше, що попалося йому в неті і сподобалося промальовкою. Хлопці мовчки їли вечерю і дивилися в екран, навіть не сильно обговорюючи - втома давалася взнаки. Потім всі пішли спати. Ну, як сказати всі. Коли Джонні перевіряв по кімнатах, чи всі повлягалися, то побачив Тена, який сидів і дивився ніби за вікно, а ніби просто в нікуди.
- Щось сталося? Чому не спиш?
Тен від несподіванки аж підскочив і зразу вийшов з трансу:
- Ааааа, нічого. Вже йду спати, - він мило усміхнувся і пішов.
Джонні інколи не зовсім розумів своїх друзів, але головне, що той влігся ,тому тепер можна і самому піти спати.
За день-другий Джонні почав помічати, що по кімнаті валяються якісь різнокольорові папірчики і щораз у все більшій кількості. А коли побачив, що на цих чудо-папірчиках намальовані песики, котики і взагалі різна няшнота, то в принципі сумнівів в нього не лишилося щодо, хто їх власник.
- Тен, маєш хвилинку? - він зайшов в кімнату і побачив Тена, який мирно спав, ткнувшись носом в стіл та сидячи на підлозі серед цілої купи журавликів орігамі. Але яким було його здивування, коли він побачив напроти нього Хансоля! Той махнув йому рукою і продовжив робити ще нових журавликів, так ніби їх і так тут було мало.
- Хансоль, маєш хвилинку? - Джонні точно чогось не розумів. - М? - Що це за гурток "умілі ручки"? - Це орігамі. - М, я б не догадався - в голосі Джонні проскочили нотки, які чітко дали Хансолю зрозуміти, що пояснити треба більше, ніж 2 слова. - Цей , - він ткнув пальцем на Тена, - подивися аніме, яке ти нам найшов недавно і вирішив перевірити, чи збудеться бажання, якщо зробити 1000 журавликів. - Ти серйозно?? - Джонні не знав як йому на це реагувати. - Я догадуюся, яке в нього бажання. Ну, тут Джонні в принципі теж догадувався.
Вранці, коли Тен прокинувся, то побачив, що по кімнаті сплять пару інших Рукісів, а Хансоль робить чергового журавлика. Також він зауважив, що кількість журавликів навколо значно зросла.
- Кароч, 1000 журавликів вже є, а також і пару запасних, а ці, - він тикнув пальцем на сплячих, просили передати, щоб ти не читав більше легенд, особливо тих, де треба багато чогось зробити.
Тен любить котіків, котікі люблять Тена — ідеально)))) Але в СМ нема котіків і тому він завжди затримується на хвилинку-другу, якщо десь засікає пухнасту мордашку. Так і цього ранку він втішився, коли побачив порядний комок шерсті на дереві над турнічком.
- Утіііііііііі, - і ноги самі його понесли до котюні, - мяв, мяв, мяв. Йди сюди, няша, -Тен помахав руками і почав кликати котика.
Після 5 хвилин утютю і няняня, нагла морда все ще сиділа на дереві і злазити не збиралася.
Тейон не витримав перший:
- Давай його звідти спустимо! - і почав шукати на землі якісь підручні засоби, на що Тен обдав його поглядом "яктиможештакенавітьдуматигівнюк" - Ок, давай залізем і акуратно знімем, - Юта вирішив виправити ситуацію, але все ж щось зробити з цим котом, бо його теж не дуже тішила перспектива подальшого перенякування, яке йому діяло на нерви.
Ще 5 хвилин в них забрали спроби вилізти нормально на турнік і так, щоб, не впавши, дотянутися до гілки... Потім вони почали продумувати стратегії, як ще можна заманити котика, знов пробували долізти... З часом до них приєдналися Джонні і Джехьон, які, хоч і не маленького зросту, але дістати малу заразу не змогли. А тим часом кіт дивився на них як на , кхем, не гарним таким поглядом кароч, але нічого не робив, на киць-киць не реагував і нікуди не ліз.
Коли вони порядно натовклися і Тейон відмовився махатися з чортовим котом, а Юта просто посилав недобрі флюіди в бік махнатого, котюня раптом солодко потянувся і спокійнісінько перестрибнув на дашок сусідньої будівлі. Під загальну тишину і льогкий шок хлопців, він ще раз кинув в їх бік наглий погляд і вже збирався йти по своїх котячих планах, як його акурат файненько підняв Хансоль, який як виявилося, сидів на балконі і спостерігав за цим всім дійством. Шок наступив в кота, але Хансолька мило усміхнувся і пригорнув комок до себе:
- Хто там його хотів потримати? - і поки Тен біг до нього і до котика, ще раз глянув на хлопців: - це було круто, ви чесно — як банда мінйонів)))))
Тепер хлопці готові були напхати і котові, і Хансолю))))
Тен хлюпнувся на ліжко і тяжко-тяжко зітхнув - не треба більше прикидатися, що все гуд, усміхатися, а можна просто спатоньки. Він ж цілий день про це мріяв, а , якщо бути зовсім чесним, то про це він мріяв ще від вчора, коли зрозумів, що таки порядно простудився. Він нікому нічого не казав, не хотілося нікого обтяжувати, бо ж зараз почнеться — всі будуть його жаліти, по 100 раз питатися, як йому і ляляля... Він не дуже любив такі речі, тому і вирішив, що легше мовчки пережити деньок-другий і далі точно стане легше.
Але все ж так хотілося, щоб хтось зробив йому чайочку чи просто вклав спати, бо навіть сили зняти одяг в нього майже не лишилося.
Тен зітхнув ще тяжче і вже нахилився розв*язувати шнурки, як чиїсь теплі руці перехопили його пальчики. О, Хансоль.
- Дивлюсь я на тебе і думаю — коли в обморок завалишся? Вже? Чи ще трохи протягнеш?
Тен не встигає навіть нічого сказати, як Хансоль сам розв*язує шнурочки, знімає кросівки, потім встає і помагає зняти курточку. Тен трохи в шоці, але чемно слухається старшого, той ніби знає, що треба саме в цей момент.
Хансоль вкладає Тена спати, підкладає під голову всі можливі подушки, накриває ковдрою і з усіх боків її підтикує, так , що меншенький відчуває себе комфортніше, ніж пташеня в гніздечку.
Нарешті Хансоль зупиняється на хвилинку і оцінює роботу - Тен закутаний по вуха, вода на чайок гріється - пьорфект.
Утііііі, в моїх зайок, лапочок сьоня 2 роки з початку проекту
Не знаю, кому прийшла ця ідея в голову, але вона шикарна))) Адже трейні і до дебюту пашуть як коні, то чому б не зробити їх зірками ще тоді?))) Так класно - слідкуєш за ними, дивишся, як вони ростуть, міняються і нереально стараються сподобатися фанатам))))
А ще ми вирішили прийняти участь у флешмобі-привітанні)))) Так що -- тотал хепінес!