...вперед веде, все далі від моїх дверей...


Коли ти вперше береш слова, які треба вчити чи той костюм, який маєш пошити, то мимоволі уявляєш, який з того вийде результат. "О, Володар Перснів... Це так класно!!!!" -- це щось приблизно такого плану я думала, коли Діана запропонувала бути ведучою. Ми ж з малою ті фільми передивилися стільки разів, що і не перерахувати! Мало не кожне слово напам*ять знаємо!

А потім почали шити плаття, а як дали слова... ух! я була на сьомому небі від щастя, що в мене такі гарні вірші і що кожною фразою я ніби знов переживаю те, що і герої...

А потім був КИЇВ

Після тижня відпочинку, втрамбування думок і підготовки до другого концерту все якось змінилося. Стало ніби легше, хотілося побачити ще раз всіх у повному складі, хотілося, щоб всі прийшли і побачили цей концерт!

ЛЬВІВ

Далі, ми весело прогуділи всі разом, і я зрозуміла, що на самому концерті ми не почули і половини того, що можуть і хор, і оркестр!!!)))))

Ух! Дякую мамі, яка просто з неймовірних речей може зробити диво! (тааак, вона в нас з малою чарівниця). Хельзі те, що ти ЗАВЖДИ поруч!!!! Харуці і Яген, які безстрашно мене підтримували і намагалися жартувати навіть тоді, коли я десь перебувала не на Землі. Рін!!!! Арігато за суперову перуку!!!! Стільки коментарів, яких я почула за неї, то ні в казці сказати, ні пером описати! так що, тепер маю бойове завдання відпускати своє таке і малюватися в рідний чорний колір)))) Вінницькому Леголасу, який передав нам костюм для Зака через Грімульку!!!!!))))

І просто величезне дякую всім, хто прийшов! Я дуже сподіваюся, що вам сподобалося, всі, хто брав у часть у концерті приклали багато зусиль і вклали душу в нього))))

...що тут скажеш...

моментами я була нерада, що взялася, настільки все не виходило... я пропустила всі слова через себе і разом з музикою, співом і чудовими людьми опинилася десь у нереальному світі... Зараз треба далі щось робити, бо ж ми не стоїмо на місці і нас не спинити, але хочеться ще хоча б 1 долю секунди затрматись тут...