я не дуже революціонерка, але вже дістало настільки, що сидіти я не можу.

Неймовірно рада, що вдалося поїхати, постояти, помогти хоч і мінімально в Києві)))) Люди настроєні мирно, дружньо, але рішуче. Нема рожевих замків, що хтось прийде і врятує, і зразу все стане краще. Тільки ми самі можемо нас врятуваит і витягнути з того, де зараз є, а для цього треба саме НАМ діяти. Це сильно. Це тішить, що ми стали зріліші)))))

Звичайно, зараз всім нелегко, але не передати словами, які емоції виникають, коли всі разом співають гімн чи моляться))))) Це додає енергії не зупинятися, а продовжувати боротьбу за свої права))))

Я вірю в нас)))