Юта сьогодні грав у футбол. Все було класно і він любить футбол, але щось не клеїться. В нього бажання щось розвалити на ходу. Бо остання розмова розсердила його так, що він просто не може думати про щось інше.

«Теж мені – щоб я був найкращим. Фак ю! Просто придурок. А, блін, хіба він не знав? Всі знають про достатньо паскудний характер корейця.» – Юті стає легше від цієї думки. – «Але мало хто знає, що воно ж насправді миле і ніжне. Ха! Що? Та ніхто не знає! Крім нього… Клас! Та пішов той Тейон з усіма своїми вимахонами!»

Після надцятої години обдумування, Юта вирішив, що це все через те, що вони цілувалися. А клин клином вибивають. Шикарний висновок.
Тому Юта просто залітає в кімнату до Тена і, не чекаючи ніякої реакції, починає його цілувати. Ага, в губи. Швидко.
…

Ок, а тепер прийдеться щось пояснити.

Він відходить на крок і чекає град запитань, на які треба дати відповіді. А замість цього бачить, як Тен прикладає йому руку до лоба.

– Твій спосіб звільнятися від стресу, знаєш… Трохи кульгає… В тебе температура? Виглядаєш так собі. Може, приляж? – голос Тена звучить стурбовано, але без нотки шоку.
Юта придивляється до нього. Тен щиро здивований і хвилюється, це видно. Японець тяжко зітхає.
– Вибач. Я не хотів. Чи що сказати в такій ситуації? – він сідає на крісло і глибоко задумується.
– Ютаааа, не знаю, що на тебе найшло, але то точно не мені призначалося. Я ж бачу.

Юта зітхає ще раз.

– Ютаааа, йди поспи, в тебе був важкий день. Вранці все буде краще. Я нікому не скажу, але ти краще більше такого не роби.

Юта ще раз щиро вибачається перед Теном і виходить з кімнати.

Та, поспи, та, важкий день, і та, ідея була не ах…

Ще й Хансоль його проволочив за вухо, як малого школяра і доступно пояснив, щоб свою цілувальну акцію приміняв до того, кому вона призначалася спочатку, а не переціловував Тенів по дорозі.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Юта завалюється в кімнату, на ліжко. Тейон теж тут, він про це знає, але епічності на цей вечір вистачає. Він просто закриває очі. Так ніби все тихо, а в голові гуде. Він старається ні про що не думати. Ніби виходить. О, Тейон виключив світло в кімнаті, аж легше стало. Хоч щось добре зробив.

А далі Юта відчуває як чиїсь губи легенько до нього торкаються, так несміливо. Чи все ж впевнено, але ніжно? Він не відповідає, йому навіть дихнути страшно, він знає, що ініціатор мав 20 разів переступити через себе, щоб дозволити собі таке.

– Не вдавай, що спиш!
– А я то думаю, що ми так спокійно щось, – Юта мило усміхається і повільно відкриває очі. Тейон тут, сидить на його ліжку і, здається, не збирається втікати чи закатати бійку. Замість того він вискакує повністю на ліжко і вмощується на Юту.
– Урааааа, - тяне японець, – ти таки зверху. І, ловлячи кулак Тейона перш, ніж той врізав, додає тихим голосом: – що плануєш робити?
– А що роблять в таких ситуаціях? - Тейон кривляється.
– Показати?
– М… То ти вже з багатьма хлопцями перетой?
– Вооооо, аднака! Та, ні, прикинь, ти таки перший!

Секундна мовчанка.

– Бл*, ти теж.
– Щя розридаюся. – Юта починає хіхікати і таки дістає стусана в бік.
– Закрий рот. Я світло спеціально виключив, щоб мордяки твоєї не бачити.
– Пхахаха! Серйозно??? І як?
– Та кусок видно, бо сраний місяць світить.
– Ахахахах, точно. І який «кусок» тобі освітило?
– Твої губи. – голос Тейона стає серйозний і тихий.
– І як ?
Тейон мовчить.
– Ну, раз ти мене вирішив завалити, то треба з чогось почати. Амсь?
– Ок.

І Тейон починає з того, що цілує Юту в ці знайомі вже губки. Багато, багато, багато разів. Він не може відірватися, а тому запускає руки йому в волосся і Юта припіднімається на ліжку, щоб, у відповідь, не дати Тейону навіть секунди вільного часу. Еееее, ні, цього разу ніяких промахів.
Светри вже на підлозі, Тейонова футболка теж. Який худенький. Юта покриває сотнями поцілунків шию, плечі і руки Тейона, який, у відповідь, шумно видихає. О, все правильно, так і має бути. Тому Юта впевнено проходиться руками по спинці, чим викликає цілу бурю емоцій. Потім він намагається чесно розщіпнути свою сорочку, але Тейон вирішує, що це займає надто багато часу. Тому ця частина гардеробу летить геть, окремо від гудзиків.

– Ого! – Юта машинально встає на коліна і притягує до себе Тейона для поцілунку, цього разу відвертого і такого, від якого важко відірватися.
Коли Юта кладе Те на лопатки на ліжку і проходить повільно губами по його шиї, то помічає, як кореєць закусує палець, щоб ні в якому разі не видати ніякого зайвого звуку. Самоконтроль? Хаха.

– Неа, – шепоче Юта прямо в губи Тейону, забираючи палець.
Він притискає його руки до подушки так, що той не може поворухнутися. Лише тяжко дихати. А ще Тейон розуміє, що будь-що, що зараз зробить Юта, зірве останні замки в керуванні ситуацією. Ой, що? Він слухняно піднімає голову, коли Юта проходиться пальчиками по його шиї і повільно переходить до торсу. Потім вертається назад, але вже губками. І Тейон здається остаточно.
Юта чує легенький стогін і вертається до Тейонових губ:
– Так краще.

У відповідь Те усміхається. В нього заплющені очі і він вже нічого не контролює. Як і Юта, який намагався, але те, що зараз витворяє Тейон викликає в нього бажання тільки сильніше його цілувати і торкатися усюди, щоб відчути його ближче, ні, ще ближче до себе.

Через кілька хвилин, вони хаотично дихають, а Юта легко притримує Тейона, який морщиться від незнайомих досі відчуттів. Не все зразу вдається, якщо в двох таке вперше, і Юта пробує входити в Те по максимуму делікатно як може. В момент, коли тихий скрип переходить в стогін задоволення, а Тейон хапається руками за простирадло, ковдру і все, що тільки попадається, Юта розуміє, що все правильно і починає нарощувати темп. Він хоче відчути його кожним міліметром свого тіла, тому ручками і далі продовжує водити по ногах, плечах Те, то притягуючи його до себе, то кладучи його на ліжко і блокуючи йому всі шляхи до відступу. В Тейона нема виходу, він не помічає як стогне на всю кімнату, відповідає на спонтанні поцілунки і в нього таке враження, що на пару секунд він відключається від всього.

Ох.
…
А далі, вони повільно цілуються, скрізь, де тільки вони можуть одне до одного дотягнутися.
…

В кімнаті тихо. Дихання вже майже заспокоїлося.

– Ти там живий?
– Пішов ти. Ми тут що, в дорамі?
– А, живий.

Тейон бачить, як легке світло з вулиці ковзає по ідеальних Ютиних руках, а сам Юта мило усміхається. Блін, попасти в обійми до цих ручок – саме воно.
Вони закутуються в ковдру і засинають зразу.

А взагалі, з ними в кімнаті ще мав би ночувати Джонні. Але він навіть не насмілився відкрити двері, коли почув щось неладне і вирішив, що подрихнути одну нічку в Хансоля з Теном буде непогано. І ніфіга не заснув, бо не міг повірити, що ТАКЕ почув від тих, з ким ділить кімнату.

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Ранок почався з того, що Тейон копнув Юту з ліжка. Бо тепер в нього боліло все. То чого він один буде мучитися? Але це була не найкраща ідея. Бо від кожного руху боліло ще більше.

– Ей, альо, то так ти після всього, що в нас було?

Тейон зібрав останні сили і зірвався для подальшого вияснення ситуації звичним способом. Але Юта перехопив його по дорозі:
– Та, просто признайся – ти мене хочеш.

Тейон скрипить зубами. Юта усміхається. Потім робить губки бантіком і закриває очі. Ага, щя. В спробі скинути його ще раз, на підлогу падають двоє.


Цікавий ранок. Як мінімум чотирьом цікаво, що ж буде далі. Четвертий Хансоль. Він просто про все знає.