-- Айз, айз, айз... Оупер йор айз... оу є.
От і що то з самого ранку?
-- Віл теееееееейк іт слоу... Бейбі, бейбі.
Блін, яка година? Дойон тянеться до мобільника. 6 ранку? Серйозно?
-- О, Дойон! Ти вже не спиш? Круто! Дойонні, оупен йор айз. Йор райс! Ахахахах, тоооочно, рис оупен йор рис!
-- Джехьон... В тебе не всі вдома?
-- Ти тут? Більше, крім нас в цій кімнаті ніхто не живе. Знач, всі.
-- Ти думаєш, це смішно???
-- Ні, напевно, але мені смішно.
-- І чим ти займаєшся?
-- Репетирую.
-- Шуруй репетирувати на кухню!
-- Не можу.
-- А????
-- Йти на кухню -- то треба встати. А якщо я встану, то не зможу лягти вже. А якщо не зможу лягти, то буде значити, що день офіційно почався. А якщо цей день офіційно почнеться, то до виступу все менше і менше. Переживаю я, кароч.
-- Тваюююююююю... В мене нема слів.
-- Ти спи, я тут трошки той.
-- То давай тихенько, а не рассєкай своїм інглішом на всю кімнату, маза!
-- Не можу.
-- Джехьон!!!
-- Я не хочу переживати один.

Зай рахує до 10, щоб вспокоїтися.

-- Джехьон, ти багато репетирував, так?
-- Так.
-- Тебе 100 разів перевіряли, так?
-- Так.
-- Ми багато разів вже виступали, так?
-- Так.
-- Так от! Чому щось має бути не ок????
-- Не знаю.
-- Я знаю! Ти завтра заспіваєш і всі там впадуть від твого голосу і від того, який ти весь ащ ащ ащ сексі. Е?
-- М.... Думаєш?
-- Ясно, що так! Бо так на кожному виступі.
Джехьон задумався.
-- Дякс, якось легше стало.
-- Супер. Дрихни!
-- Єс!

Через секунду Дже міцно спав, провалившись в сон, ніби нічого і не сталося.

Зато тепер не спалося Дойону.

Він покрутився разок, другий, розвернувся, копнув Джехьона, почув у відповідь щось в стилі хмпфхмпфхмпф і пішов робити каву на кухню.

І тепер на кухні лунало:
-- Віл теееееееейк іт слоу... Бейбі, бейбі... Блін!!! Добро -- то невдячна штука!!!!! Дойонні!