Тен показує Юті 100500 фоток і щось дуже активно розказує. Зазвичай японець його слухає із задоволенням, але зараз він не чує ні слова.

-- А ця фотка взагалі випадково вийшла. Не знаю, як мене туди понесло, але, значить, так мало бути. Хм, а ще я в центрі сьогодні зустрів жирафу в рожевому шалику.
-- О... Круто... - Юта дивиться по сторонах, - жирафи часто... в центрі... Е? Як, жирафу???
-- Юта, в тебе щось сталося?
-- А... Сорі... Та... Блін. В мене стався Тейон! Останнім часом, як ти вже помітив. Якого десь носить і не там, де зараз всі.

Добре, що Тен весь такий розуміючий. І, о, вау, Тейонка тут, просто сидить в кутку однієї із кімнат і щось клацає на телефоні. Юта гупається в крісло біля корейця з чимпонаглішою мордякою:

-- Чого не тусуєшся з усіма? Настільки нудно? - Юта знає, що Те має 2 режими -- люблювсіхівся і відвалиіточимподалі. Судячи з усього, зараз саме стан душі номер 2.
-- Мені не цікаво.
Та знає він. Коли Тейону стає не цікаво, то хоч стій, хоч падай. Він не дується, не нервується, а просто забивається в куток і може там годинами щось цикати, ні з ким не спілкуючись.
-- Юта, йди до всіх. Мені норм, я прост трохи посиджу.
А ще японець знає, що він теж нікуди не піде. Не тому, що йому нудно, а тому, що в такі моменти в нього пропадає бажання до тусовки. В нього таке враження, що біля Тейона намагнічено. Тому він нагло влазить в екран, щоб теж чьот позирити, коментуючи все підряд, включно з тим, в що Тейон вдягнутий і взагалі, було б класно, якби він посунувся, а то розвалився тут, бач, на півдивану...
І хоч саме через це Тейон починає злитися і далі відганяти Юту до всіх, але вже через пару хвилин він щебече про все на світі, показує фотки, відяхи і багато сміється. Юта дивиться як світяться очі корейця і слухає все, що той цвірінькає.

Тейона легко любити. М, навіть не так, його неможливо НЕ любити.

І через пару хвилин Тейон повністю в Ютиних руках. Вони просто цілуються в кутку, повільно, не спішачи, запам*ятовуючи кожен доторк губ і секундні посмішки.