Сиять, Шуичи, сиять!
04.03.2016 в 23:16
Пишет oh_no_bekky:The diary of teenager
Урааа~ я таки закінчила цей фік)))
Почала зимою, а закінчила навесні)))
Буває))
Фанфічег по ЮТейонах (не зовсім по ЮТейонах, ібо він по ТеЮтах) написаний спешіал фор ю)))
Тобто фор Сакура))))
Ня~
Я вже мала одну спробу написання фіку для тебе про ЮТейонів і вирішила зробити ще одну)))
Надіюсь, ти оціниш)))
фоточку, яка б підходила сюди, я так і не знайшла...
Part 1Кожен день здається каторгою. Просинатися з думкою, що хочеш здохнути, лиш би не йти в школу, є звичним для Юти. А причиною такої думки слугує хвороба одного з вчителів. І не через те, що Юта любить цього вчителя чи щось в такому роді, а через те, що він класний керівник 3-3. І шкільним комітетом було вирішено на час його відсутності з'єднати цей клас з класом японця. Можливо Накамото би й пережив цю подію, але це клас в якому навчаються Тейон, Дойон, Марк і ще кілька найвідоміших хуліганів. Якщо Дойон був просто хитрожопим і язикатим, то Марк і Тейон були ходячими проблемами. Там де вони появлялись зразу починався хаос. Юта був присутнім під час одного такого "розбору польотів" і більше такого бачити він не хотів. Бо його вуха мало не скручувались в трубочки від кількості матів, а очі ледь не кровоточили від різних некультурних жестів.
Вони були типовими бед-боями по яких тащились всі дівчата школи. Тейон був справді симпатичним хлопцем і талановитим танцюристом. Але це не заважало йому бути розпіздяєм по життю і головним болем всієї школи. А Марк... Взагалі не ясно, що він робить в 3-3 класі. Але ясно те, що шило в його жопі доведе хлопця далеко. А точніше вже довело. Довело до однокласника Юти, до Джонні. Тому занадто активного Марка є кому контролювати. А Тейон поки сам по собі. Не раз буває йде собі по коридору, пиздець пафосно, довкола нього дівчата мало не мліють, а йому пофіг, навіть уваги на них не зверне. Є багато пліток в школі. Одні про те, що в нього вже є дівчина, інші про те, що він по хлопцях, є ще варіант, що він син крутого мафіозі і в нього вже є наречена по контракту. Варіанти, що йому просто на всіх начхати і, що йому не подобаються дівчата зі школи, навіть не розглядаються. Ну, а чо. Побільше екшену. Бо життя учнів таке нудне і одноманітне.
Якщо вертатись до Юти, який все ще встає з ліжка, то його бажання здохнути нікуди не ділось, а навпаки посилилось. Проте нічого не поробиш, "долг зовет". З такими думками японець пішов збиратись в школу.
Підходячи до величезної трьох поверхової новенької тюрми, оточеної зеленими деревами, Юта все більше хотів дати задній хід, але виходу не було, тому він, зжавши кулаки, пройшов в браму школи. Коли Юта практично дійшов до парадних дверей, його збили з ніг якісь нарвані дев'ятикласники і побігли собі далі. Юта починає збирати розкидані книжки і листочки та раптом помічає, що хтось спустився до нього і вирішив йому допомогти. Він бачить красиву руку з безліччю всіляких браслетів і феньок на ній, що протягує йому пару зошитів і листочків. Підводячи погляд на свого помічника Юта, що був вже готовий сказати "Дякую", так і завмирає з відкритим ротом. Адже його речі йому протягує Тейон. Той самий з 3-3, той самий хуліган. Юта в поспіху забирає свої речі з рук Те, запихає їх собі в сумку, швидко підривається і, вже на ходу, кричить "Дякую", залишаючи Тейона в повному шоці. "Що з цим хлопцем не так? Може він теж мій фан?" - хмикає кореєць. Проте на губах в нього появляється ледве помітна посмішка. Він не проти таких фанів.
Part 2Після такої неочікуваної зустрічі Юта влітає в кабінет, акі дєман, ледве не збиваючи з ніг Дженно, який знову підзавис на якійсь мусі або точці на стіні. Що цей мєлкий робить в 3-1 класі, японець теж не розуміє. Проходячи далі по кабінету, бачить групку своїх друзів і вона чомусь підозріло збільшилась.
Найближчими друзями Юти були Хансоль і Тен. Відома на всю школу пара. Відомі вони були своїми ніжними і вже достатньо довгими стосунками. Плюс, дуже гармонійно вони виглядали разом: високий і сильний Соль і маленький та милий Тен. «Чітапончик», як любив його називати Юта.
Також хорошими друзями Накамото були Дже і Джонні. Дже - наймолодший в їхній компанії і Джонні - староста класу та паралельно з тим президент учнівського парламенту. На тому все. Більше близьких друзів у Юти не було. А зараз за партою сиділо 6 людей. Не порядок. Підійшовши ближче, Юта зрозумів завдяки кому його компанія стала більшою. ХанТени сиділи на одному кріслі, адже таєць зміг комфортно влаштуватись на колінах свого хлопця. Джонні і Джехьон теж займали по одному кріслу, але сиділи вони не самі. В кожного на колінках грілось ще по одній тушці. В Джонні - Марк, а в Дже - Дойон. Якщо з Джонні і Марком все ясно, бо зустрічаються вони вже 2 роки, то Дже і Дойон стали сюрпризом.
Шокованого Юту першим замітив Тен, який зразу тицьнув свого хлопця щоб той теж подився на японця. І так великі очі Юти стали ще більшими. Через пару секунд на Юту звернули увагу і ДжеЙони, і ДжоМарки. Останній почав ржати, за що зразу отримав ляща від старшого. Дойон ж не розгубився, а просто привітався і представив себе, потиснув руку Юті і назад шльопнувся в руки до Хьона. "Вау", - тільки і міг вимовити Юта. "Привикай", - вставши з колін Соля, сказав Тен.
Продзвенів дзвінок. Коли всі сіли на свої місця, японець зрозумів, що його трохи киданули, бо всі розбіглись по парочках, а він залишився один, так ще й без книжки, бо здебільшого їх носив Дже. Змирившись з своєю участю бути покараним вчителем з економіки, він дістав свій зошит і ручку та приречено поклав голову на парту. Через деякий час двері з шумом відкрились і в клас зайшов хтось з учнів, що запізнились. Почувся тупіт чужих підошв об підлогу. Кроки приближались до парти Юти. А через пару секунд біля Накамото з великим шумом звалилась чиясь тушка. Новий сусід по парті почав діставати свої речі з сумки, що супроводжувалось шорохом, стуком, тріском і іншими звуками.
Юта хотів заспокоїти свого нового сусіда, тому підняв голову щоб зробити зауваження, та вже вдруге на сьогодні так і завмер. Біля нього всівся тойсамийТейон. Буркнувши "Тихше", Юта знову приклався до парти головою. Шум зник. От і добре.
Вчитель зайшов в кабінет і почався урок. На двадцятій хвилині уроку прозвучала ця фраза "Відкрийте книжки на 47 сторінці". І що прикажете відкривати Юті, який сьогодні без книжок і без напарника? Та раптом він відчув чиєсь дихання в себе на шиї. Швидко повернувши голову, Юта опинився ніс до носа з Тейоном.
- В принцеси немає книжки? - з смішком спитався Тейон.
- Яка різниця. І взагалі, я тобі не принцеса, - відмахнувся Юта, хоча був достатньо шокованим таким звертанням.
- Принцеса ображається? Так є книжка чи нема?
- Та яке тобі діло до того, чи є в мене книжка? В мене її нема. І що тобі це дало? Такі як ти все одно не носять книжки. - роздратувався японець.
- О, так ти принцеса - хом'ячок. Класно. Є в мене книжка. Я тобі позичу. Бо негоже принцескам тяжке носити.
- Я не принцеса! - крикнув на весь клас Юта. Усі моментально повернулися до їхньої парти.
- Перепрошую, - промямлив Накамото.
- Я зрозумів - не принцеса ти. Навіщо зразу кричати? - сказав Те.
- Так до тебе ж з першого разу не дійшло, - булькнув Юта.
- Вибач. Я зрозумів свою помилку, - продовжив Тейон, - ти принцеса тільки для мене, тому при всіх я тебе так не називатиму, - на саме вушку прошепотів це кореєць, після чого легенько прихватив його зубами.
- Ааа! Що ти робиш? - заверещав Юта.
- Молоді люди, на вихід. Вирішуйте свої проблеми за межами цього класу. А то перетворили урок на балаган. - висказався вчитель. Юта почав повільно збирати свою сумку, відчуваючи на собі погляди всього класу. Піднявшись з-за парти, він встав як вкопаний. Тейон, який вже готовий був звалити з цього кабінету, але побачивши те, в якому ступорі був Юта, схватив його за руку і потягнув на вихід.
В спину їм було чути оплески від ХанТенів, улюлюкання ДжеЙонів і ржач Марка за яким послідував смачний лящ і Маркове "хьон~".
Витягнувши Накамото на коридор, Те з сильним грюком захлопнув двері.
- Пішли. - повернувся до Юти Тейон так і відпустивши його руку.
- Я нікуди не піду, - відповів японець почуваючись вкрай некомфортно.
- А що ти будеш тут робити? - припіднімаючи одну брову, запитує Те.
- Постою під кабінетом, а коли урок закінчиться, вибачусь перед вчителем. Тобі б я радив зробити те саме.
- Пфф. Не збираюсь. І тобі не дам. - сказав Тейон і потягнув Юту по коридору в напрямку актового залу.
- Еееей! Куди ти мене тащиш? Не можна полегше, - почав кіпішувати Накамото.
- Вибач, принцеска, але по-іншому ти з місця не зрушишся. Можу хіба ще на руки взяти і так понести.
- Я нормально ногами можу дійти. - надувся Юта.
- Тобто те, що ти принцеска тебе більше не хвилює? - хіхікнув Те.
- Хвилює. Але мені мама казала, що, коли спілкуєшся з дурними, треба робити вигляд ніби ти погоджуєшся з ними і тоді вони швидше відстануть. - відповів Юта, коли вони вже підійшли до актового залу. Почувши ці слова Те смикнув руку Юти на себе і притиснув його до дверей в зал, паралельно відкриваючи замок ключем.
- Що ти робиш? І взагалі звідки в тебе ключі від актового?
- В мене є ключі від всіх кабінетів в цій школі. Секретарка занадто помішана на мені. Відповідно, вона готова на все лише за невеличкий прояв уваги в її сторону. Я класний. Пра? - відчинивши двері і запхавши Юту всередину, сказав Те.
- Я навіть не хочу думати, що ти з нею робив за одну в'язку ключів. Уууу. Жах. - скривився японець.
- Ха. Нічого особливого, - пропихуючи заторможеного Юту далі в зал, відповів Те.
- Та ти напевно з нею той-во, - зніяковів Накамото.
- Той-во - це що? - підійшовши в притик до червоного як буряк хлопця, спитав Лі.
- Ну, той-во. Ти розумієш, що я хочу сказати. Не змушуй мене говорити такі слова. - пискнув Юта.
- Я справді не розумію. Скажи сам. Я не думаю, що для тебе проблема сказати чим ми займались. Ну? - ніжно гладячи шию японця, на саме вушко шепотів кореєць.
- Не збираюсь я такого говорити. І перестань мене чіпати, – фиркнувся Юта.
- Тоді я сам тобі розкажу. Спершу, я підійшов до неї з-за спини так само, як зараз до тебе. Я поклав свої руки їй на талію і плавно повів їх вниз до округлих стегон, – всі свої слова Те супроводжував ласками, які описував. - А знаєш що? Твої стегна кращі. Потім я цілував її шию. В неї жахливо солодкі парфуми, твої набагато приємніші, – сказав Те провівши носом по венці на шиї.
- Ти можеш не показувати цього всього на мені?
- Ти ж навіть слова проти не сказав. Чи ти продовжуєш слідувати настанові твоєї мам, не перечити дурному мені? – прижимаючи Юту до себе спиною, спитав Те.
- Звідки я можу знати, що в тебе в голові? Може ти хочеш мене обікрасти або побити, або душити зараз почнеш? Тому я стараюсь не рухатись, відкладаючи свою смерть, – назвав кілька варіантів японець вже самостійно прижимаючись до шкільного бед-боя номер один.
- Навіть так. А такий варіант як «Тейон-а, я хочу щоб ти мене обняв сильніше і поцілував» не підійде? – запропонував Те, ніжно гладячи щічку Юти.
- Хммм. Цікавий варіант. Але він здається найменш ймовірним, – промовив японець.
- Найменш ймовірним? Зараз провіримо, – сказавши це, Тейон розвертає Юту до себе і затягує його в поцілунок, на який зразу отримує відповідь.
Поцілунок не триває довго, бо лунає дзвінок і коридори школи заповнюються учнями.
- І що це було? - ще червоніший ніж був, Юта запитує в Те.
- Ммммм. Поцілунок? Ти ніби розумний, а таке дурне питаєш...
- Нічого не дурне... І взагалі. Ти вважаєш що це нормально? - пискнув японець.
- А шо нє? Тебе ніхто не примушував ти сам. Я тобі подобаюсь, ти теж нот бед. Чому б і ні?
- Тобто нот бед? Я нот бед? Та я пьорфект. Ти, блін.
- Принцеско полегше. Окей. Ти дуже навіть гуд. І до речі, мені приємно, що ти не відмовляєшся від того, що я тобі подобаюсь.
- Ну, ти не настільки поганий як спершу здається, - бурмоче під ніс Накамото.
- Бо я абсолютно не поганий. Я няшка. Йопта.
- От в тому то й річ, що "йопта". Давай випихатись звідси, а то так і просидимо всю велику перерву тут і не поїмо. Там мої друзі мене вже чекають. Я пішов, - сказав Юта і вже розвертався, як Те схватив його за руку і притиснув до себе.
- Вони тепер мої друзі теж. Плюс, там Дойон з Марком теж будуть, отож я йду з тобою, - поставив перед фактом Те.
- Ох, роби що хочеш, але пішли вже звідси, - Юта забрав свою руку і збирався все-таки вийти з залу, але його руку знову було перехвачено.
- Ну, що ще? - розгнівано кинув Юта. На що його швиденько прижав до себе Тейон і чмокнув в губи.
- Тепер нічо. Пішли в твою їдальню.
- Ура. Пішли. Тільки ти той... Руку відпусти мою.
- Неа. Так підемо.
Юта вирішив знову згадати настанову своєї мами про дурних і те, що їх тре слухатись. Тому поплівся за Те без жодних питань. А насправді йому самому було приємно отримати такий прояв уваги від тимчасового однокласника.
Part 3Їдальня. Як завжди багато людей, шум, крики і задуха, а ще приємний запах булочок пробивається за смородом старих шматок, якими витирають столи. Коли вони зайшли в омріяну Ютою їдальню на них таращились всі. От справді сиділи вилупивши зінькі і тичили на них. Стояла гробова тишина і тільки одне Маркове "Ууууууу~" можна було почути і то, воно швидко припинилось, адже молодшому прилетів підзатильник від Джонні. Юта так і стояв би на місці або взагалі вибіг, але Тейон впевнено потягнув його в середину.
- Може все-таки відпустиш руку? - практично благав Юта.
- Неа. Хай всі бачать, що ми разом.
- Ми разом?? Ииии.
- А, ну, та. Забув сказати. Ти тепер мій хлопець.
- Ти нормальний?! - крикнув японець на всю їдальню, чим знову привернув увагу учнів, які тільки вийшли зі ступору.
- А не видно?
- Так от і видно, що ненормальний, - практично шипів Юта.
- Принцеса, заспокійся. Тепер тебе ніхто чіпати навіть не посміє. Ти ж хлопець тогосамогоТейона.
- До мене ніколи ніхто не ліз, поки ти не появився. А навіть якщо лізли, то проблеми я вирішував самостійно.
- Ага. Самостійно. Хансоль, пам'ятаєш, як ми ходили розбиратись з дев'ятикласниками, бо ті вкрали рюкзак Юти-хьона? Ото було весело, - дуже "вчасно" вставив Тен, який разом з Хансолем тільки зайшли в їдальню і підійшли до друзів привітатись. - Тому, Те-хьон, це дуже добре, що тепер за ним буде кому дивитись, бо я з Солем вже трохи втомились рятувати дупу цього япошки зі всіляких проблем.
- За його дупу можете не переживати. Я буду з нею обережним.
- Я б на вашому місці йому дупу вашого друга не довіряв. А то знаєте як то буває в фанфіках "підійшов, нагнув, вставив і прощай невинність". І в випадку з тими двома нагинати точно буде не Юта, - вніс свою лепту в розмову Дойон.
- Моя дупа? Вставив? Невинність? Нагинати? - з кожним словом обличчя Юти ставало все більш і більш переляканим.
- Як все запущено. Ніби дорослий хлопець, а нічого не знає. Трахнути тебе наш Тейон хоче - проулюлюкав Марк, після чого зразу послідув лящ від Джонні.
- Та йдіть ви, - розгніваний Юта направився в сторону виходу. Вже в дверях його наздогнав Те і схватив за плече.
- А ти в першу чергу відстань.
Тейон зрозумів, що насильно тримати хлопця немає сенсу, тому просто його відпустив.
- Ти не переживай. Просто, мало яка нормальна людина прийме за один день те, що йому подобається хлопець і те, що той хлопець найбільший хуліган школи. Просто дай йому все обдумати, - промовив Тен виходячи з їдальні.
На наступний урок Юта навіть не прийшов, як потім виявилось він відпросився в класного керівника, бо погано себе почував.
На наступний день його знову не було і через три дні, і через тиждень він так і не появився. Пізніше Тен сам підійшов до Тейона і сказав йому, що японець прихворів і можливо наступного тижня вже вернеться до навчання. Поки не було Юти Тейон здружився з ХанТенами і тепер проводив багато часу в їхній компанії і компанії інших друзів. Не раз згадували Юту, але спостерігаючи, як Те реагує на це ім'я, старались уникати любих розмов при ньому.
На третій тиждень Юта теж не явився в школу. А на запитання Тейона "Він все ще хворий? Тен просто пожав плечима. Те вирішив, що якщо однокласник йому допомагати не бажає, то він поговорить з вчителем. Отож на одній з перерв він підійшов до класного керівника і спитався що все-таки з Ютою сталось. Вчитель відповів, що дзвонила мама японця і сказала, що простуда вже пройшла, але він все ще погано себе почуває. Після такої відповіді Тейон, неочікувано навіть для самого себе, запитався адресу Накамото, щоб провідати його.
Part 4З самого ранку Тейон почувався як на голках, бо навідатись в гості було надзвичайно спонтанним і необдуманим рішенням, але виконати задумане було все ж варто. По дорозі до Юти кореєць вирішив прикупити якихось фруктів і просто нямки. І ось Тейон - одна штука, стоїть під дверима вже 5 хвилин і все не наважується подзвонити. "Я мужик чи не мужик. Що буде те буде", і подзвонив у дзвінок. Двері йому відкрила симпатична жінка середнього віку з милою посмішкою.
- Доброго дня. Я однокласник Юти - Тейон. Я прийшов його провідати. Нам класний керівник сказав, що він хворий, тому я ось прикупив трішки вітамінів - припіднімаючи кульочок, сказав Те.
- О, як неочікувано. Ти проходь. Тейон? Вибач, просто окрім Хансоля, Тена і Джехьона до нього більше ніхто не заходить, ну, ще часом Джонні дзвонить. А тут нове обличчя. І взагалі ти дуже вчасно. Мені потрібно зараз йти, а Юта ще так і не проснувся. Він вже ніби здоровий, але все ще переживаю за нього. Тому, будь так ласкавий, розбуди його і допоможи чим зможеш. Ти вибачай, що тебе про таке прошу, але звернутись справді нема до кого. Ті зараз вчаться, чоловік на робот, та і я мушу йти. А ти, до речі, чого не в школі? - тарахкотіла жінка, щось квапливо збираючи по всій хаті - Ой, я й забула. Ти проходь. Почувайся як вдома. Друзі мого сина для мене теж друзі.
- Немає проблем. Я залюбки посиджу з ним.
- Ох, величезне дякую. Все я пішла. Передаш Юті, що я його люблю і щоб він тебе слухався.
- Гаразд. До побачення.
Закривши за жінкою двері, Те направляється на кухню, де залишає кульочок з фруктами. І направляється в пошуках кімнати Юти. Пошуки не тривають довго, адже кімнат не так аж і багато.
"Ну, удачі тобі Лі Тейон".
Легенько привідкривши двері, він просунув голову в кімнату і побачив велике ліжко на якому преспокійно спав японець. Стараючись якомога менше шуміти, Те пройшов далі, прикривши за собою двері.
Підійшовши зовсім близько, він завмер біля ліжка. Вигляд сплячого Юти змусив Тейона залюбуватись ним, настільки спокійним, милим і красивим він зараз виглядав. А ще трішки кумедним, адже час від часу поцямкував, через що виглядав зовсім по дитячому.
- Який ж ти все-таки красивий, - тихенько шепотів кореєць. Він опустився на килим опиняючись обличчям до обличчя з Ютою.
- Ніби такий серйозний, а в душі ще та дитина. Такий невинний, що моментами я розумію чому ти образився на мене. А ще я розумію чому я сохну по тобі вже пів року. Аж самому смішно робиться. Я бед бой, герой мокрих снів всіх дівчат і навіть деяких хлопців влюбився в тихенького японця. А може ті люди які кажуть, що протилежності притягуються праві?
- Дивлячись на нашу ситуацію вони ще й як праві,- сонно пробурмотів Юта, розплющуючи свої очі.
- О, принцеска вже проснулась. І взагалі ти про що? Тобі щось приснилось? - підірвавшись з місця запитує Те в своїй звичній нахабній манері.
- Нічого мені не приснилось. І взагалі досить прикидатись. От навіщо? Ти ж як їжачок себе поводиш. Ти сам налаштовуєш людей проти себе, хоча не можеш без них, - сівши в ліжку, сказав Юта.
- Я нікого не налаштовую, і взагалі я тебе зараз не розумію.
- Ух, бісиш. Якщо ти думаєш, що я нічого не чув, то май на увазі - Я ЧУВ ВСЕ. Тяжко спати, коли тобі на вухо щось бубнять. Плюс, ти двері трохи голосно закрив.
- Ти хочеш щоб я звалив... Так? - вже готовий піти геть, сказав Те.
- В мене є трішки інше бажання. Ти прийшов провідати хворого, тому ти маєш виконувати мої побажання. Отож, підійди сюди, - Те зробив несміливий крок в сторону Юти, - ще ближче. Та підійди ти вже, я тебе не з'їм і не вдарю. Ну?
Набравшись смілості Тейон підійшов до самого ліжка і зупинився.
- О, так набагато краще, - встаючи з ліжка, сказав Юта. Порівнявшись з Тейоном японець тихенько промовив. - А тепер поцілуй.
І Те поцілував. Поцілував так, як хотів це зробити давно. Пристрасно, грубо, без можливості відступити назад. Він насолоджувався цим моментом і не міг повірити, що Юта нарешті його. Повністю, без остатку.
Юта обвив руками шию старшого і притиснувся ще ближче до нього. Те зрозумів, що зупиняти його ніхто не збирається, тому його руки опустили на стегна японця. Тим часом, Юта даремно час не гаяв, а взявся розщіпати сорочку на Тейоні. Ґудзиків було надто багато, а терпіння ставало все менше і менше. Коли Юта покінчив з сорочкою, то перед ним відкрилось тіло, такого всіма бажаного, корейця. А бажати там було що: сильні руки, рельєфний прес і красиві плечі. В молодшого одразу ж появилось бажання пройти всі ці містечка руками, а згодом і губами. Коли Юта вже був готовий перейти до конкретних дій Тейон проявив неочікувану ініціативу. Він підхопив японця і поклав на ліжко накриваючи його своїм тілом. Тілом без сорочки. А Юта ж не залізний. Тому те, що робилось далі не міг описати і зрозуміти жоден з них. Усе було на купу. Тяжке дихання, стони, поцілунки, дотики, погляди. Кожен з них віддавався повністю цьому моменту. Вже ніхто не думав про попередні образи, про неправильність таких стосунків. У Юти був Те, а в Те був його Юта.
Всі кажуть, шо перший раз завжди ніяково. Так от. Не завжди. Просто повинні бути дві людини які ідеально підходять один одному і тоді все вийде так як це описується в фанфіках. Це було квапливо, нервово, несміло, проте надзвичайно солодко. Це було варто того, щоб перед тим вони посварились. Вони весь день провалялись в ліжку просто обнімаючи один одного, притиснувшись близько-близько, час від часу ловили губи один одного і цілувались. Не було вже тої грубості і нестриманості лише ніжність і легкість.
Part 5Ближче до вечора, коли до приходу мами японця залишалось декілька годин, вони таки вилізли з ліжка і вирішили прийняти душ. Точніше це вирішив Юта, і Юта пішов. А згодом зовсім нагло до нього в кабінку вліз Тейон і прижався грудьми до його спини. Саме через корейця вони застрягли в ванній на цілу годину. Просто побачивши те, як по пресу Тейона стікає вода в Юти мимоволі появилось бажання провести по ньому язичком. А Те що? А Те не проти.
Вони направились на кухню, як тільки справились з усіма банними і не тільки справами. Адже патрахульки патрахульками, а їсти хочеться. Тим паче всі кажуть, що після фізичних навантажень необхідно їсти, щоб відновити енергію. Не раз таке буває, що після великої перерви Тен тихенько сидить і наминає свою порцію і булочку, і навіть печенюшки на потім припасає. Втомлюється бідаха.
Враховуючи, що хата Юти він вирішив зробити нямку сам, але від цього діла його зразу відволік Те. Він підхопив його на руки і посадив на стіл біля себе. Нехай сидить поближче, а то ще кудись звалить. За той час поки Те пробував щось зробити нашвидкуруч, Юта встиг дотягнутися до пляшечки з молоком і вже активно ликав, як котюня, молочко. Хто дозволив Юті пити молоко? Хто сказав йому, що молоко слід пити так, щоб крапельки стікали по шиї, ключицях, а згодом затікали за шиворіт футболки? Картина була занадто звабливою, тому Тейон відібрав ту пляшку і почав жадно цілувати Юту, а той з радістю і нетерпінням відповів. Те гладив пальцями скули японця, в той момент як Юта зціпив ноги в старшого за спиною стараючись прижатись якомога сильніше. Вони були настільки зайняті один одним, що не почули як відкрились вхідні двері, як на кухню зайшла ціла делегація з семи людей. Аж поки не пролунало Маркове «А я ж казав, що вони вже переспали. Ну і як..мм…» договорити йому не дала долоня Джонні, яка зажала рот молодшого. Почувся звук яблук, що розсипались по підлозі. «Мама!» перелякано шепнув Юта.
- Мама. – сказав жіночий голос.
- Ми можемо все пояснити, – одразу вирішив заступитись за молодшого Тейон.
- Мені вже ці шестеро все пояснили, – показавши рукою на групку однокласників, промовила мама японця. На що ті просто помахали рукою парочці, що оніміла.
- Може ти все-таки відійдеш від мого сина?
- Еееее. Точно. Вибачте .– Тейон підхопив Юту за талію і хотів опустити на підлогу, як жінка неочікувано викрикнула. – Він може і сам спуститись! Непотрібно зайвий раз його мацати.
- Ой, точно, – Тейон поставив Юту там де взяв, і так і залишився стояти біля нього.
- Юта, ти з того стола злізеш чи ні?
- Вже злажу, мамо, – вжавши голову в плечі, пробуркав Юта.
- Молоді люди, сядьте будь ласка за стіл. Не НА, а ЗА. - Як по команді всі хлопці всілись. Усі були вкрай серйозні і тільки Марк душився, як в якомусь припадку.
- Мааааарк? З тобою все гаразд? – поцікавився Тейон.
- Зараз є речі більш серйозні, ніж поведінка Марка. Ваші поведінка і ваші стосунки, наприклад. Як ви збираєтесь мені це пояснити. Юта? Ти ж завжди жалівся на те, як тебе бісить Тейон, який він самозакоханий і взагалі «пратііівний», а тут я неочікувано застаю цю картину. Як ти збираєшся це пояснювати? Це я ще тебе питаюсь про ваші стосунки, як про стосунки двох людей. Про стосунки хлопець і хлопець буде окрема лекція, – все не заспокоювалась мама Юти. Тим часом Марк став червоний як буряк, стало зрозуміло, що зараз ще трішки і він не витримає.
- Аааааааааа. Ну, ви і лохи~ Ахахахахахахаха. Твоя мама все знає. Вона ж з Теном як найкращі подружки тріпаються про все. Вони вас вже давно встигли між собою перетрахати. І взагалі. Ви вважаєте звідки в Юти під подушкою ці няшки взялись? Там презирвати..мффа..и.. – закінчити Марку знову ж таки не дала рука Джоні.
- Ай, шкода, що не вийшло довго з вас познущатись. Але то таке. Мої хлопчики вже такі дорослі. Ох. Тен, от ти уявляєш?
- Не уяяю, – з набитим, невідомо звідки з’явившимся, тортом сказав Тен.
- Мені здається вони трохи в ступорі… - вніс свою лепту в розмову досі мовчазний Хансоль. І він був правий. Складно передати які емоції виражали лиця ЮТейонів.
- Ахуєть. Йобана в рот. Я вже тут, блять, встиг посивіти і постаріти, а ви тут хуйньою страдаєте. Аааай! Ти чого? – ображено кинув Тейон Юті, який щойно вліпив йому підзатильник.
- А нема чого матюкатись.
- Уваааа~ Ви такі милі. Як на вас можна злитись? – вздихала збоку мама, про яку Те вже успішно призабув.
- Ой, перепрошую.
- Повір, в самої не раз щось таке вихопиться.
- Мама, тобто все гаразд?
- Ну, я могла б зробити істерику і тому подібне, але навіщо? Ви милі. А якщо ви станете такими як ХанТени, то вам взагалі ціни не буде. Але від батька краще все-таки цей факт приховати.
- А тепер враховуючи, що всі вже все обговорили ми можемо перейти до найцікавішого. До торта! – захлопав в долоні Марк.
- Ой, – почулось з протилежного краю стола. – Вибачте. Я все з’їв. Я забув, що то для всіх.
- Ти напевне втомився і тому хотів солоденького? – як варіант сказав Тейон, тихенько похіхікуючи.
- Таааа. Я змучився~ - протягнув Тен.
- Ну, раз посидіти за тортиком і чайочком не вийшло, то можемо просто посидіти за чайочком.
- Ми б краще вже йшли. Тен вже втомився, А Дже взагалі заснув. Навіть Марк вже заспокоївся і скоро буде засинати, – після цих слів Дойона всі звернули увагу на Дже, який справді вже посопував на плечі в старшого.
- Ох, а може ви тоді краще залишитесь у нас на ніч? Ну, це як варіант.
- Я за! Покажіть мені місце, де я буду спати! – вигукнув Марк.
- Тихше ти. Так некультурно. – зробив зауваження Джонні.
- Немає проблем. Юта допоможи всіх розселити. Тейон, ти теж.
- Добре.
Коли всі були відправлені спати і залишились тільки Те і Юта, було вирішено, що кореєць спить в кімнаті молодшого.
- Ги, аднака неочікувано це все вийшло, – сказав Тейон, обнявши Юту зі спини.
- Та не те слово. То ж треба було так затупити.
- Ну і ладно.
- Ну і ладно? Та звичайно. Тобі «Ну і ладно». Це ж не твоя мама застукала тебе в момент, коли тебе зажимав який пацик. Пффф.
- Взагалі-то не якийсь, а один конкретний.
- О, це звичайно все міняє
- Не бубни, принцеска, тобі не пасує, – залишаючи легенький поцілунок на шиї, прошепотів Тейон.
- Не бубню… Принцеска хоче спати, тому принцеска йде спати, а ти роби, що хочеш. Ось! – завалюючись в ліжко, відповів Юта.
- Все-таки ти ще той хом’як, – промовив Те, дивлячись за цією картиною.
- Я все чув! Не возися там. Лягай біля мене.
- Окей. Головне, щоб зранку нас прийшла будити твоя мама. Вона точно оцінить, де ти розмістив гостя, – влягаючись біля японця, зауважив Тейон.
- А, ну тоді звали з ліжка, – спихнув на підлогу старшого, що ще не ліг, Юта, – ладно-ладно вертайся.
Part 6Ранок починається не з кави і навіть не з будильника, а з рожі Марка. Що? Рожа Марка?
- Аааааааааа! – Юта.
- Ааааааааа! – Марк.
- Ааааааа! – Джехьон.
- Ааааааа! – Дойон.
- Ааааааа! – Тен.
- Що ви тут робите? І якого всі кричите? – Юта.
- На хуй з’їбались. Підери йобані, хуєсоси блядські, та щоб вам нахуй гавнобак роз’їбався до розмірів чорної, блядь, дири. Щоб вам хуї, гандони ви штопані, відсохли. Єбанати, піздаболи, хуєсоси, бляді, прастітути, уйобки, мудаки, єбарі, шлюхи підарські, жополизи, мразі, піздарі, уйобники, чмирі, хуєблядіни, жопоблядіни, піздюки, ху... Ааааа! – Тейон – За що?
- Не матюкайся… - почав Юта, та був перебитий Марком.
- Тейон акі домашня тваринка Накамото. Крутєнь. Ахахаххаха – ржав Марк.
- А взагалі він правий. На хуй з’їбались, – закінчив таки Юта.
В шоці всі. Молодший матюкнувся. Отакої. Навіть сам Юта в шоці від себе. Під загальний ахуй Тейон випхав всіх з кімнати і закрив двері.
- Хух. Оце так було неочікувано, – здихнув Те.
По іншу сторону дверей вже во всю йшла активна розмова. Всі перебивали один одного і старались говорити голосніше ніж інші.
- Ти що в кімнаті їхній забув? – запитується Джонні наймолодшого тримаючи його за вухо.
- Я просто зайшов подивитись як вони. Звідки я знав, що Юта-хьон так неочікувано проснеться і почне кричати. – прохникав Марк.
- А ти чого тоді кричав?
- Так ж страшно стало. Хто того япошку знає, може він з просоння мене б ще й грохнув замість будильника.
- Все з тобою ясно. Дже, а ти чого кричав? – пробує роз’яснити ситуацію Джонні.
- Я просто за пару. Вони кричать і я покричав. – пожав плечима Дже.
- Гаразд. А ти чого? – дивлячись на Зайця.
- А я просто для сміху, – оправдався Дойон.
- Тен, а ти то чого?
- А я перелякався… Вони всі кричали і я подумав, що щось сталось, от я і крикнув – пробулькав Тен собі під носа, ховаючись за спину Хансоля.
- Вау. Шикарний ранок.
- Хлопці спускайтесь на кухню і тих двох покличте! – пролунав голос мами з кухні.
Коли групка однокласників нарешті зібралась докупи, було вирішено спершу поїсти, а вже потім говорити. Всі їли мовчки було чути лише чавкання Тена, яке згодом припинилось варто було лише Джонні глянути на нього.
- Я наївся. Все дуже смачно. Дякую~ - з довольною моською промовив Тен.
- Все справді дуже смачно, – погодився Дже.
- Давайте Тейон помиє посуд? Ти ж не проти? – запропонував Дойон.
- Аху… - в це момент Юта акурат по коліну вдарив свого хлопця – А… а... А я і сам хотів запропонувати.
- Чесне слово, домашня тваринка буде з нашого хьона, – якось похмуро сказав Марк.
- Нічого з мене не буде, ти мєлка какашка, – відповів, Тейон, що стояв біля умивальника і вже домивав тарілки.
- Так. Посиденьки посиденьками, а нам пора вже розходитись, а то ми тут так і поселитись можемо, де спати є, годують, компанія приємна, – заговорив Хансоль.
- Я повністю з тобою згідний. Збирайтесь і розповзайтесь по хатах, – приєднався до розмови Те.
- Ей, не виганяй моїх гостей, – насупився Юта.
- Так вони ж самі запропонували, а я просто їх підтримав. Хороша ж ідея.
- Ммм… Тоді вам справді пора. А. І Тейона з собою прихопіть, а то він щось занадто розкомандувався, – збираючись виходити з кухні, сказав Юта.
- Ти обідився? Знову? Ютааа~ Ти серйозно? Юта? – закіпішував Те. – Вибач. Я ж ненавмисно.
- Ахахаххахаха. Наш Тейон такий Тейон.
- Комусь обламається сьогодні, – сказав преспокійно наймолодший.
- Марк! – крикнули всі решта присутні на кухні і розсміялися.
- Ну, а що? – на що знову почувся колективний регіт.
***
Кожен день здається каторгою. Просинатися з думкою, що хочеш здохнути, лиш би не йти в школу, є звичним для Юти. А причиною такої думки слугує хвороба одного з вчителів. І не через те, що Юта любить цього вчителя чи щось в такому роді, а через те, що він класний керівник 3-3. І шкільним комітетом було вирішено на час його відсутності з'єднати цей клас з класом японця. Можливо Накамото би й пережив цю подію, але це клас в якому навчаються Тейон, Дойон, Марк і ще кілька найвідоміших хуліганів. Дойон, який зараз прямує до школи за ручку з своїм хлопцем Джехьоном. Марк, який після всіх цих подій вислухав півторагодинну лекцію від Джонні. І Тейон. ТойсамийТейон зараз спить біля нього і навіть не уявляє, як на цей раз йому прийдеться вибачатись перед Ютою.
URL записиУрааа~ я таки закінчила цей фік)))
Почала зимою, а закінчила навесні)))
Буває))
Фанфічег по ЮТейонах (не зовсім по ЮТейонах, ібо він по ТеЮтах) написаний спешіал фор ю)))
Тобто фор Сакура))))
Ня~
Я вже мала одну спробу написання фіку для тебе про ЮТейонів і вирішила зробити ще одну)))
Надіюсь, ти оціниш)))
фоточку, яка б підходила сюди, я так і не знайшла...
Part 1Кожен день здається каторгою. Просинатися з думкою, що хочеш здохнути, лиш би не йти в школу, є звичним для Юти. А причиною такої думки слугує хвороба одного з вчителів. І не через те, що Юта любить цього вчителя чи щось в такому роді, а через те, що він класний керівник 3-3. І шкільним комітетом було вирішено на час його відсутності з'єднати цей клас з класом японця. Можливо Накамото би й пережив цю подію, але це клас в якому навчаються Тейон, Дойон, Марк і ще кілька найвідоміших хуліганів. Якщо Дойон був просто хитрожопим і язикатим, то Марк і Тейон були ходячими проблемами. Там де вони появлялись зразу починався хаос. Юта був присутнім під час одного такого "розбору польотів" і більше такого бачити він не хотів. Бо його вуха мало не скручувались в трубочки від кількості матів, а очі ледь не кровоточили від різних некультурних жестів.
Вони були типовими бед-боями по яких тащились всі дівчата школи. Тейон був справді симпатичним хлопцем і талановитим танцюристом. Але це не заважало йому бути розпіздяєм по життю і головним болем всієї школи. А Марк... Взагалі не ясно, що він робить в 3-3 класі. Але ясно те, що шило в його жопі доведе хлопця далеко. А точніше вже довело. Довело до однокласника Юти, до Джонні. Тому занадто активного Марка є кому контролювати. А Тейон поки сам по собі. Не раз буває йде собі по коридору, пиздець пафосно, довкола нього дівчата мало не мліють, а йому пофіг, навіть уваги на них не зверне. Є багато пліток в школі. Одні про те, що в нього вже є дівчина, інші про те, що він по хлопцях, є ще варіант, що він син крутого мафіозі і в нього вже є наречена по контракту. Варіанти, що йому просто на всіх начхати і, що йому не подобаються дівчата зі школи, навіть не розглядаються. Ну, а чо. Побільше екшену. Бо життя учнів таке нудне і одноманітне.
Якщо вертатись до Юти, який все ще встає з ліжка, то його бажання здохнути нікуди не ділось, а навпаки посилилось. Проте нічого не поробиш, "долг зовет". З такими думками японець пішов збиратись в школу.
Підходячи до величезної трьох поверхової новенької тюрми, оточеної зеленими деревами, Юта все більше хотів дати задній хід, але виходу не було, тому він, зжавши кулаки, пройшов в браму школи. Коли Юта практично дійшов до парадних дверей, його збили з ніг якісь нарвані дев'ятикласники і побігли собі далі. Юта починає збирати розкидані книжки і листочки та раптом помічає, що хтось спустився до нього і вирішив йому допомогти. Він бачить красиву руку з безліччю всіляких браслетів і феньок на ній, що протягує йому пару зошитів і листочків. Підводячи погляд на свого помічника Юта, що був вже готовий сказати "Дякую", так і завмирає з відкритим ротом. Адже його речі йому протягує Тейон. Той самий з 3-3, той самий хуліган. Юта в поспіху забирає свої речі з рук Те, запихає їх собі в сумку, швидко підривається і, вже на ходу, кричить "Дякую", залишаючи Тейона в повному шоці. "Що з цим хлопцем не так? Може він теж мій фан?" - хмикає кореєць. Проте на губах в нього появляється ледве помітна посмішка. Він не проти таких фанів.
Part 2Після такої неочікуваної зустрічі Юта влітає в кабінет, акі дєман, ледве не збиваючи з ніг Дженно, який знову підзавис на якійсь мусі або точці на стіні. Що цей мєлкий робить в 3-1 класі, японець теж не розуміє. Проходячи далі по кабінету, бачить групку своїх друзів і вона чомусь підозріло збільшилась.
Найближчими друзями Юти були Хансоль і Тен. Відома на всю школу пара. Відомі вони були своїми ніжними і вже достатньо довгими стосунками. Плюс, дуже гармонійно вони виглядали разом: високий і сильний Соль і маленький та милий Тен. «Чітапончик», як любив його називати Юта.
Також хорошими друзями Накамото були Дже і Джонні. Дже - наймолодший в їхній компанії і Джонні - староста класу та паралельно з тим президент учнівського парламенту. На тому все. Більше близьких друзів у Юти не було. А зараз за партою сиділо 6 людей. Не порядок. Підійшовши ближче, Юта зрозумів завдяки кому його компанія стала більшою. ХанТени сиділи на одному кріслі, адже таєць зміг комфортно влаштуватись на колінах свого хлопця. Джонні і Джехьон теж займали по одному кріслу, але сиділи вони не самі. В кожного на колінках грілось ще по одній тушці. В Джонні - Марк, а в Дже - Дойон. Якщо з Джонні і Марком все ясно, бо зустрічаються вони вже 2 роки, то Дже і Дойон стали сюрпризом.
Шокованого Юту першим замітив Тен, який зразу тицьнув свого хлопця щоб той теж подився на японця. І так великі очі Юти стали ще більшими. Через пару секунд на Юту звернули увагу і ДжеЙони, і ДжоМарки. Останній почав ржати, за що зразу отримав ляща від старшого. Дойон ж не розгубився, а просто привітався і представив себе, потиснув руку Юті і назад шльопнувся в руки до Хьона. "Вау", - тільки і міг вимовити Юта. "Привикай", - вставши з колін Соля, сказав Тен.
Продзвенів дзвінок. Коли всі сіли на свої місця, японець зрозумів, що його трохи киданули, бо всі розбіглись по парочках, а він залишився один, так ще й без книжки, бо здебільшого їх носив Дже. Змирившись з своєю участю бути покараним вчителем з економіки, він дістав свій зошит і ручку та приречено поклав голову на парту. Через деякий час двері з шумом відкрились і в клас зайшов хтось з учнів, що запізнились. Почувся тупіт чужих підошв об підлогу. Кроки приближались до парти Юти. А через пару секунд біля Накамото з великим шумом звалилась чиясь тушка. Новий сусід по парті почав діставати свої речі з сумки, що супроводжувалось шорохом, стуком, тріском і іншими звуками.
Юта хотів заспокоїти свого нового сусіда, тому підняв голову щоб зробити зауваження, та вже вдруге на сьогодні так і завмер. Біля нього всівся тойсамийТейон. Буркнувши "Тихше", Юта знову приклався до парти головою. Шум зник. От і добре.
Вчитель зайшов в кабінет і почався урок. На двадцятій хвилині уроку прозвучала ця фраза "Відкрийте книжки на 47 сторінці". І що прикажете відкривати Юті, який сьогодні без книжок і без напарника? Та раптом він відчув чиєсь дихання в себе на шиї. Швидко повернувши голову, Юта опинився ніс до носа з Тейоном.
- В принцеси немає книжки? - з смішком спитався Тейон.
- Яка різниця. І взагалі, я тобі не принцеса, - відмахнувся Юта, хоча був достатньо шокованим таким звертанням.
- Принцеса ображається? Так є книжка чи нема?
- Та яке тобі діло до того, чи є в мене книжка? В мене її нема. І що тобі це дало? Такі як ти все одно не носять книжки. - роздратувався японець.
- О, так ти принцеса - хом'ячок. Класно. Є в мене книжка. Я тобі позичу. Бо негоже принцескам тяжке носити.
- Я не принцеса! - крикнув на весь клас Юта. Усі моментально повернулися до їхньої парти.
- Перепрошую, - промямлив Накамото.
- Я зрозумів - не принцеса ти. Навіщо зразу кричати? - сказав Те.
- Так до тебе ж з першого разу не дійшло, - булькнув Юта.
- Вибач. Я зрозумів свою помилку, - продовжив Тейон, - ти принцеса тільки для мене, тому при всіх я тебе так не називатиму, - на саме вушку прошепотів це кореєць, після чого легенько прихватив його зубами.
- Ааа! Що ти робиш? - заверещав Юта.
- Молоді люди, на вихід. Вирішуйте свої проблеми за межами цього класу. А то перетворили урок на балаган. - висказався вчитель. Юта почав повільно збирати свою сумку, відчуваючи на собі погляди всього класу. Піднявшись з-за парти, він встав як вкопаний. Тейон, який вже готовий був звалити з цього кабінету, але побачивши те, в якому ступорі був Юта, схватив його за руку і потягнув на вихід.
В спину їм було чути оплески від ХанТенів, улюлюкання ДжеЙонів і ржач Марка за яким послідував смачний лящ і Маркове "хьон~".
Витягнувши Накамото на коридор, Те з сильним грюком захлопнув двері.
- Пішли. - повернувся до Юти Тейон так і відпустивши його руку.
- Я нікуди не піду, - відповів японець почуваючись вкрай некомфортно.
- А що ти будеш тут робити? - припіднімаючи одну брову, запитує Те.
- Постою під кабінетом, а коли урок закінчиться, вибачусь перед вчителем. Тобі б я радив зробити те саме.
- Пфф. Не збираюсь. І тобі не дам. - сказав Тейон і потягнув Юту по коридору в напрямку актового залу.
- Еееей! Куди ти мене тащиш? Не можна полегше, - почав кіпішувати Накамото.
- Вибач, принцеска, але по-іншому ти з місця не зрушишся. Можу хіба ще на руки взяти і так понести.
- Я нормально ногами можу дійти. - надувся Юта.
- Тобто те, що ти принцеска тебе більше не хвилює? - хіхікнув Те.
- Хвилює. Але мені мама казала, що, коли спілкуєшся з дурними, треба робити вигляд ніби ти погоджуєшся з ними і тоді вони швидше відстануть. - відповів Юта, коли вони вже підійшли до актового залу. Почувши ці слова Те смикнув руку Юти на себе і притиснув його до дверей в зал, паралельно відкриваючи замок ключем.
- Що ти робиш? І взагалі звідки в тебе ключі від актового?
- В мене є ключі від всіх кабінетів в цій школі. Секретарка занадто помішана на мені. Відповідно, вона готова на все лише за невеличкий прояв уваги в її сторону. Я класний. Пра? - відчинивши двері і запхавши Юту всередину, сказав Те.
- Я навіть не хочу думати, що ти з нею робив за одну в'язку ключів. Уууу. Жах. - скривився японець.
- Ха. Нічого особливого, - пропихуючи заторможеного Юту далі в зал, відповів Те.
- Та ти напевно з нею той-во, - зніяковів Накамото.
- Той-во - це що? - підійшовши в притик до червоного як буряк хлопця, спитав Лі.
- Ну, той-во. Ти розумієш, що я хочу сказати. Не змушуй мене говорити такі слова. - пискнув Юта.
- Я справді не розумію. Скажи сам. Я не думаю, що для тебе проблема сказати чим ми займались. Ну? - ніжно гладячи шию японця, на саме вушко шепотів кореєць.
- Не збираюсь я такого говорити. І перестань мене чіпати, – фиркнувся Юта.
- Тоді я сам тобі розкажу. Спершу, я підійшов до неї з-за спини так само, як зараз до тебе. Я поклав свої руки їй на талію і плавно повів їх вниз до округлих стегон, – всі свої слова Те супроводжував ласками, які описував. - А знаєш що? Твої стегна кращі. Потім я цілував її шию. В неї жахливо солодкі парфуми, твої набагато приємніші, – сказав Те провівши носом по венці на шиї.
- Ти можеш не показувати цього всього на мені?
- Ти ж навіть слова проти не сказав. Чи ти продовжуєш слідувати настанові твоєї мам, не перечити дурному мені? – прижимаючи Юту до себе спиною, спитав Те.
- Звідки я можу знати, що в тебе в голові? Може ти хочеш мене обікрасти або побити, або душити зараз почнеш? Тому я стараюсь не рухатись, відкладаючи свою смерть, – назвав кілька варіантів японець вже самостійно прижимаючись до шкільного бед-боя номер один.
- Навіть так. А такий варіант як «Тейон-а, я хочу щоб ти мене обняв сильніше і поцілував» не підійде? – запропонував Те, ніжно гладячи щічку Юти.
- Хммм. Цікавий варіант. Але він здається найменш ймовірним, – промовив японець.
- Найменш ймовірним? Зараз провіримо, – сказавши це, Тейон розвертає Юту до себе і затягує його в поцілунок, на який зразу отримує відповідь.
Поцілунок не триває довго, бо лунає дзвінок і коридори школи заповнюються учнями.
- І що це було? - ще червоніший ніж був, Юта запитує в Те.
- Ммммм. Поцілунок? Ти ніби розумний, а таке дурне питаєш...
- Нічого не дурне... І взагалі. Ти вважаєш що це нормально? - пискнув японець.
- А шо нє? Тебе ніхто не примушував ти сам. Я тобі подобаюсь, ти теж нот бед. Чому б і ні?
- Тобто нот бед? Я нот бед? Та я пьорфект. Ти, блін.
- Принцеско полегше. Окей. Ти дуже навіть гуд. І до речі, мені приємно, що ти не відмовляєшся від того, що я тобі подобаюсь.
- Ну, ти не настільки поганий як спершу здається, - бурмоче під ніс Накамото.
- Бо я абсолютно не поганий. Я няшка. Йопта.
- От в тому то й річ, що "йопта". Давай випихатись звідси, а то так і просидимо всю велику перерву тут і не поїмо. Там мої друзі мене вже чекають. Я пішов, - сказав Юта і вже розвертався, як Те схватив його за руку і притиснув до себе.
- Вони тепер мої друзі теж. Плюс, там Дойон з Марком теж будуть, отож я йду з тобою, - поставив перед фактом Те.
- Ох, роби що хочеш, але пішли вже звідси, - Юта забрав свою руку і збирався все-таки вийти з залу, але його руку знову було перехвачено.
- Ну, що ще? - розгнівано кинув Юта. На що його швиденько прижав до себе Тейон і чмокнув в губи.
- Тепер нічо. Пішли в твою їдальню.
- Ура. Пішли. Тільки ти той... Руку відпусти мою.
- Неа. Так підемо.
Юта вирішив знову згадати настанову своєї мами про дурних і те, що їх тре слухатись. Тому поплівся за Те без жодних питань. А насправді йому самому було приємно отримати такий прояв уваги від тимчасового однокласника.
Part 3Їдальня. Як завжди багато людей, шум, крики і задуха, а ще приємний запах булочок пробивається за смородом старих шматок, якими витирають столи. Коли вони зайшли в омріяну Ютою їдальню на них таращились всі. От справді сиділи вилупивши зінькі і тичили на них. Стояла гробова тишина і тільки одне Маркове "Ууууууу~" можна було почути і то, воно швидко припинилось, адже молодшому прилетів підзатильник від Джонні. Юта так і стояв би на місці або взагалі вибіг, але Тейон впевнено потягнув його в середину.
- Може все-таки відпустиш руку? - практично благав Юта.
- Неа. Хай всі бачать, що ми разом.
- Ми разом?? Ииии.
- А, ну, та. Забув сказати. Ти тепер мій хлопець.
- Ти нормальний?! - крикнув японець на всю їдальню, чим знову привернув увагу учнів, які тільки вийшли зі ступору.
- А не видно?
- Так от і видно, що ненормальний, - практично шипів Юта.
- Принцеса, заспокійся. Тепер тебе ніхто чіпати навіть не посміє. Ти ж хлопець тогосамогоТейона.
- До мене ніколи ніхто не ліз, поки ти не появився. А навіть якщо лізли, то проблеми я вирішував самостійно.
- Ага. Самостійно. Хансоль, пам'ятаєш, як ми ходили розбиратись з дев'ятикласниками, бо ті вкрали рюкзак Юти-хьона? Ото було весело, - дуже "вчасно" вставив Тен, який разом з Хансолем тільки зайшли в їдальню і підійшли до друзів привітатись. - Тому, Те-хьон, це дуже добре, що тепер за ним буде кому дивитись, бо я з Солем вже трохи втомились рятувати дупу цього япошки зі всіляких проблем.
- За його дупу можете не переживати. Я буду з нею обережним.
- Я б на вашому місці йому дупу вашого друга не довіряв. А то знаєте як то буває в фанфіках "підійшов, нагнув, вставив і прощай невинність". І в випадку з тими двома нагинати точно буде не Юта, - вніс свою лепту в розмову Дойон.
- Моя дупа? Вставив? Невинність? Нагинати? - з кожним словом обличчя Юти ставало все більш і більш переляканим.
- Як все запущено. Ніби дорослий хлопець, а нічого не знає. Трахнути тебе наш Тейон хоче - проулюлюкав Марк, після чого зразу послідув лящ від Джонні.
- Та йдіть ви, - розгніваний Юта направився в сторону виходу. Вже в дверях його наздогнав Те і схватив за плече.
- А ти в першу чергу відстань.
Тейон зрозумів, що насильно тримати хлопця немає сенсу, тому просто його відпустив.
- Ти не переживай. Просто, мало яка нормальна людина прийме за один день те, що йому подобається хлопець і те, що той хлопець найбільший хуліган школи. Просто дай йому все обдумати, - промовив Тен виходячи з їдальні.
На наступний урок Юта навіть не прийшов, як потім виявилось він відпросився в класного керівника, бо погано себе почував.
На наступний день його знову не було і через три дні, і через тиждень він так і не появився. Пізніше Тен сам підійшов до Тейона і сказав йому, що японець прихворів і можливо наступного тижня вже вернеться до навчання. Поки не було Юти Тейон здружився з ХанТенами і тепер проводив багато часу в їхній компанії і компанії інших друзів. Не раз згадували Юту, але спостерігаючи, як Те реагує на це ім'я, старались уникати любих розмов при ньому.
На третій тиждень Юта теж не явився в школу. А на запитання Тейона "Він все ще хворий? Тен просто пожав плечима. Те вирішив, що якщо однокласник йому допомагати не бажає, то він поговорить з вчителем. Отож на одній з перерв він підійшов до класного керівника і спитався що все-таки з Ютою сталось. Вчитель відповів, що дзвонила мама японця і сказала, що простуда вже пройшла, але він все ще погано себе почуває. Після такої відповіді Тейон, неочікувано навіть для самого себе, запитався адресу Накамото, щоб провідати його.
Part 4З самого ранку Тейон почувався як на голках, бо навідатись в гості було надзвичайно спонтанним і необдуманим рішенням, але виконати задумане було все ж варто. По дорозі до Юти кореєць вирішив прикупити якихось фруктів і просто нямки. І ось Тейон - одна штука, стоїть під дверима вже 5 хвилин і все не наважується подзвонити. "Я мужик чи не мужик. Що буде те буде", і подзвонив у дзвінок. Двері йому відкрила симпатична жінка середнього віку з милою посмішкою.
- Доброго дня. Я однокласник Юти - Тейон. Я прийшов його провідати. Нам класний керівник сказав, що він хворий, тому я ось прикупив трішки вітамінів - припіднімаючи кульочок, сказав Те.
- О, як неочікувано. Ти проходь. Тейон? Вибач, просто окрім Хансоля, Тена і Джехьона до нього більше ніхто не заходить, ну, ще часом Джонні дзвонить. А тут нове обличчя. І взагалі ти дуже вчасно. Мені потрібно зараз йти, а Юта ще так і не проснувся. Він вже ніби здоровий, але все ще переживаю за нього. Тому, будь так ласкавий, розбуди його і допоможи чим зможеш. Ти вибачай, що тебе про таке прошу, але звернутись справді нема до кого. Ті зараз вчаться, чоловік на робот, та і я мушу йти. А ти, до речі, чого не в школі? - тарахкотіла жінка, щось квапливо збираючи по всій хаті - Ой, я й забула. Ти проходь. Почувайся як вдома. Друзі мого сина для мене теж друзі.
- Немає проблем. Я залюбки посиджу з ним.
- Ох, величезне дякую. Все я пішла. Передаш Юті, що я його люблю і щоб він тебе слухався.
- Гаразд. До побачення.
Закривши за жінкою двері, Те направляється на кухню, де залишає кульочок з фруктами. І направляється в пошуках кімнати Юти. Пошуки не тривають довго, адже кімнат не так аж і багато.
"Ну, удачі тобі Лі Тейон".
Легенько привідкривши двері, він просунув голову в кімнату і побачив велике ліжко на якому преспокійно спав японець. Стараючись якомога менше шуміти, Те пройшов далі, прикривши за собою двері.
Підійшовши зовсім близько, він завмер біля ліжка. Вигляд сплячого Юти змусив Тейона залюбуватись ним, настільки спокійним, милим і красивим він зараз виглядав. А ще трішки кумедним, адже час від часу поцямкував, через що виглядав зовсім по дитячому.
- Який ж ти все-таки красивий, - тихенько шепотів кореєць. Він опустився на килим опиняючись обличчям до обличчя з Ютою.
- Ніби такий серйозний, а в душі ще та дитина. Такий невинний, що моментами я розумію чому ти образився на мене. А ще я розумію чому я сохну по тобі вже пів року. Аж самому смішно робиться. Я бед бой, герой мокрих снів всіх дівчат і навіть деяких хлопців влюбився в тихенького японця. А може ті люди які кажуть, що протилежності притягуються праві?
- Дивлячись на нашу ситуацію вони ще й як праві,- сонно пробурмотів Юта, розплющуючи свої очі.
- О, принцеска вже проснулась. І взагалі ти про що? Тобі щось приснилось? - підірвавшись з місця запитує Те в своїй звичній нахабній манері.
- Нічого мені не приснилось. І взагалі досить прикидатись. От навіщо? Ти ж як їжачок себе поводиш. Ти сам налаштовуєш людей проти себе, хоча не можеш без них, - сівши в ліжку, сказав Юта.
- Я нікого не налаштовую, і взагалі я тебе зараз не розумію.
- Ух, бісиш. Якщо ти думаєш, що я нічого не чув, то май на увазі - Я ЧУВ ВСЕ. Тяжко спати, коли тобі на вухо щось бубнять. Плюс, ти двері трохи голосно закрив.
- Ти хочеш щоб я звалив... Так? - вже готовий піти геть, сказав Те.
- В мене є трішки інше бажання. Ти прийшов провідати хворого, тому ти маєш виконувати мої побажання. Отож, підійди сюди, - Те зробив несміливий крок в сторону Юти, - ще ближче. Та підійди ти вже, я тебе не з'їм і не вдарю. Ну?
Набравшись смілості Тейон підійшов до самого ліжка і зупинився.
- О, так набагато краще, - встаючи з ліжка, сказав Юта. Порівнявшись з Тейоном японець тихенько промовив. - А тепер поцілуй.
І Те поцілував. Поцілував так, як хотів це зробити давно. Пристрасно, грубо, без можливості відступити назад. Він насолоджувався цим моментом і не міг повірити, що Юта нарешті його. Повністю, без остатку.
Юта обвив руками шию старшого і притиснувся ще ближче до нього. Те зрозумів, що зупиняти його ніхто не збирається, тому його руки опустили на стегна японця. Тим часом, Юта даремно час не гаяв, а взявся розщіпати сорочку на Тейоні. Ґудзиків було надто багато, а терпіння ставало все менше і менше. Коли Юта покінчив з сорочкою, то перед ним відкрилось тіло, такого всіма бажаного, корейця. А бажати там було що: сильні руки, рельєфний прес і красиві плечі. В молодшого одразу ж появилось бажання пройти всі ці містечка руками, а згодом і губами. Коли Юта вже був готовий перейти до конкретних дій Тейон проявив неочікувану ініціативу. Він підхопив японця і поклав на ліжко накриваючи його своїм тілом. Тілом без сорочки. А Юта ж не залізний. Тому те, що робилось далі не міг описати і зрозуміти жоден з них. Усе було на купу. Тяжке дихання, стони, поцілунки, дотики, погляди. Кожен з них віддавався повністю цьому моменту. Вже ніхто не думав про попередні образи, про неправильність таких стосунків. У Юти був Те, а в Те був його Юта.
Всі кажуть, шо перший раз завжди ніяково. Так от. Не завжди. Просто повинні бути дві людини які ідеально підходять один одному і тоді все вийде так як це описується в фанфіках. Це було квапливо, нервово, несміло, проте надзвичайно солодко. Це було варто того, щоб перед тим вони посварились. Вони весь день провалялись в ліжку просто обнімаючи один одного, притиснувшись близько-близько, час від часу ловили губи один одного і цілувались. Не було вже тої грубості і нестриманості лише ніжність і легкість.
Part 5Ближче до вечора, коли до приходу мами японця залишалось декілька годин, вони таки вилізли з ліжка і вирішили прийняти душ. Точніше це вирішив Юта, і Юта пішов. А згодом зовсім нагло до нього в кабінку вліз Тейон і прижався грудьми до його спини. Саме через корейця вони застрягли в ванній на цілу годину. Просто побачивши те, як по пресу Тейона стікає вода в Юти мимоволі появилось бажання провести по ньому язичком. А Те що? А Те не проти.
Вони направились на кухню, як тільки справились з усіма банними і не тільки справами. Адже патрахульки патрахульками, а їсти хочеться. Тим паче всі кажуть, що після фізичних навантажень необхідно їсти, щоб відновити енергію. Не раз таке буває, що після великої перерви Тен тихенько сидить і наминає свою порцію і булочку, і навіть печенюшки на потім припасає. Втомлюється бідаха.
Враховуючи, що хата Юти він вирішив зробити нямку сам, але від цього діла його зразу відволік Те. Він підхопив його на руки і посадив на стіл біля себе. Нехай сидить поближче, а то ще кудись звалить. За той час поки Те пробував щось зробити нашвидкуруч, Юта встиг дотягнутися до пляшечки з молоком і вже активно ликав, як котюня, молочко. Хто дозволив Юті пити молоко? Хто сказав йому, що молоко слід пити так, щоб крапельки стікали по шиї, ключицях, а згодом затікали за шиворіт футболки? Картина була занадто звабливою, тому Тейон відібрав ту пляшку і почав жадно цілувати Юту, а той з радістю і нетерпінням відповів. Те гладив пальцями скули японця, в той момент як Юта зціпив ноги в старшого за спиною стараючись прижатись якомога сильніше. Вони були настільки зайняті один одним, що не почули як відкрились вхідні двері, як на кухню зайшла ціла делегація з семи людей. Аж поки не пролунало Маркове «А я ж казав, що вони вже переспали. Ну і як..мм…» договорити йому не дала долоня Джонні, яка зажала рот молодшого. Почувся звук яблук, що розсипались по підлозі. «Мама!» перелякано шепнув Юта.
- Мама. – сказав жіночий голос.
- Ми можемо все пояснити, – одразу вирішив заступитись за молодшого Тейон.
- Мені вже ці шестеро все пояснили, – показавши рукою на групку однокласників, промовила мама японця. На що ті просто помахали рукою парочці, що оніміла.
- Може ти все-таки відійдеш від мого сина?
- Еееее. Точно. Вибачте .– Тейон підхопив Юту за талію і хотів опустити на підлогу, як жінка неочікувано викрикнула. – Він може і сам спуститись! Непотрібно зайвий раз його мацати.
- Ой, точно, – Тейон поставив Юту там де взяв, і так і залишився стояти біля нього.
- Юта, ти з того стола злізеш чи ні?
- Вже злажу, мамо, – вжавши голову в плечі, пробуркав Юта.
- Молоді люди, сядьте будь ласка за стіл. Не НА, а ЗА. - Як по команді всі хлопці всілись. Усі були вкрай серйозні і тільки Марк душився, як в якомусь припадку.
- Мааааарк? З тобою все гаразд? – поцікавився Тейон.
- Зараз є речі більш серйозні, ніж поведінка Марка. Ваші поведінка і ваші стосунки, наприклад. Як ви збираєтесь мені це пояснити. Юта? Ти ж завжди жалівся на те, як тебе бісить Тейон, який він самозакоханий і взагалі «пратііівний», а тут я неочікувано застаю цю картину. Як ти збираєшся це пояснювати? Це я ще тебе питаюсь про ваші стосунки, як про стосунки двох людей. Про стосунки хлопець і хлопець буде окрема лекція, – все не заспокоювалась мама Юти. Тим часом Марк став червоний як буряк, стало зрозуміло, що зараз ще трішки і він не витримає.
- Аааааааааа. Ну, ви і лохи~ Ахахахахахахаха. Твоя мама все знає. Вона ж з Теном як найкращі подружки тріпаються про все. Вони вас вже давно встигли між собою перетрахати. І взагалі. Ви вважаєте звідки в Юти під подушкою ці няшки взялись? Там презирвати..мффа..и.. – закінчити Марку знову ж таки не дала рука Джоні.
- Ай, шкода, що не вийшло довго з вас познущатись. Але то таке. Мої хлопчики вже такі дорослі. Ох. Тен, от ти уявляєш?
- Не уяяю, – з набитим, невідомо звідки з’явившимся, тортом сказав Тен.
- Мені здається вони трохи в ступорі… - вніс свою лепту в розмову досі мовчазний Хансоль. І він був правий. Складно передати які емоції виражали лиця ЮТейонів.
- Ахуєть. Йобана в рот. Я вже тут, блять, встиг посивіти і постаріти, а ви тут хуйньою страдаєте. Аааай! Ти чого? – ображено кинув Тейон Юті, який щойно вліпив йому підзатильник.
- А нема чого матюкатись.
- Уваааа~ Ви такі милі. Як на вас можна злитись? – вздихала збоку мама, про яку Те вже успішно призабув.
- Ой, перепрошую.
- Повір, в самої не раз щось таке вихопиться.
- Мама, тобто все гаразд?
- Ну, я могла б зробити істерику і тому подібне, але навіщо? Ви милі. А якщо ви станете такими як ХанТени, то вам взагалі ціни не буде. Але від батька краще все-таки цей факт приховати.
- А тепер враховуючи, що всі вже все обговорили ми можемо перейти до найцікавішого. До торта! – захлопав в долоні Марк.
- Ой, – почулось з протилежного краю стола. – Вибачте. Я все з’їв. Я забув, що то для всіх.
- Ти напевне втомився і тому хотів солоденького? – як варіант сказав Тейон, тихенько похіхікуючи.
- Таааа. Я змучився~ - протягнув Тен.
- Ну, раз посидіти за тортиком і чайочком не вийшло, то можемо просто посидіти за чайочком.
- Ми б краще вже йшли. Тен вже втомився, А Дже взагалі заснув. Навіть Марк вже заспокоївся і скоро буде засинати, – після цих слів Дойона всі звернули увагу на Дже, який справді вже посопував на плечі в старшого.
- Ох, а може ви тоді краще залишитесь у нас на ніч? Ну, це як варіант.
- Я за! Покажіть мені місце, де я буду спати! – вигукнув Марк.
- Тихше ти. Так некультурно. – зробив зауваження Джонні.
- Немає проблем. Юта допоможи всіх розселити. Тейон, ти теж.
- Добре.
Коли всі були відправлені спати і залишились тільки Те і Юта, було вирішено, що кореєць спить в кімнаті молодшого.
- Ги, аднака неочікувано це все вийшло, – сказав Тейон, обнявши Юту зі спини.
- Та не те слово. То ж треба було так затупити.
- Ну і ладно.
- Ну і ладно? Та звичайно. Тобі «Ну і ладно». Це ж не твоя мама застукала тебе в момент, коли тебе зажимав який пацик. Пффф.
- Взагалі-то не якийсь, а один конкретний.
- О, це звичайно все міняє
- Не бубни, принцеска, тобі не пасує, – залишаючи легенький поцілунок на шиї, прошепотів Тейон.
- Не бубню… Принцеска хоче спати, тому принцеска йде спати, а ти роби, що хочеш. Ось! – завалюючись в ліжко, відповів Юта.
- Все-таки ти ще той хом’як, – промовив Те, дивлячись за цією картиною.
- Я все чув! Не возися там. Лягай біля мене.
- Окей. Головне, щоб зранку нас прийшла будити твоя мама. Вона точно оцінить, де ти розмістив гостя, – влягаючись біля японця, зауважив Тейон.
- А, ну тоді звали з ліжка, – спихнув на підлогу старшого, що ще не ліг, Юта, – ладно-ладно вертайся.
Part 6Ранок починається не з кави і навіть не з будильника, а з рожі Марка. Що? Рожа Марка?
- Аааааааааа! – Юта.
- Ааааааааа! – Марк.
- Ааааааа! – Джехьон.
- Ааааааа! – Дойон.
- Ааааааа! – Тен.
- Що ви тут робите? І якого всі кричите? – Юта.
- На хуй з’їбались. Підери йобані, хуєсоси блядські, та щоб вам нахуй гавнобак роз’їбався до розмірів чорної, блядь, дири. Щоб вам хуї, гандони ви штопані, відсохли. Єбанати, піздаболи, хуєсоси, бляді, прастітути, уйобки, мудаки, єбарі, шлюхи підарські, жополизи, мразі, піздарі, уйобники, чмирі, хуєблядіни, жопоблядіни, піздюки, ху... Ааааа! – Тейон – За що?
- Не матюкайся… - почав Юта, та був перебитий Марком.
- Тейон акі домашня тваринка Накамото. Крутєнь. Ахахаххаха – ржав Марк.
- А взагалі він правий. На хуй з’їбались, – закінчив таки Юта.
В шоці всі. Молодший матюкнувся. Отакої. Навіть сам Юта в шоці від себе. Під загальний ахуй Тейон випхав всіх з кімнати і закрив двері.
- Хух. Оце так було неочікувано, – здихнув Те.
По іншу сторону дверей вже во всю йшла активна розмова. Всі перебивали один одного і старались говорити голосніше ніж інші.
- Ти що в кімнаті їхній забув? – запитується Джонні наймолодшого тримаючи його за вухо.
- Я просто зайшов подивитись як вони. Звідки я знав, що Юта-хьон так неочікувано проснеться і почне кричати. – прохникав Марк.
- А ти чого тоді кричав?
- Так ж страшно стало. Хто того япошку знає, може він з просоння мене б ще й грохнув замість будильника.
- Все з тобою ясно. Дже, а ти чого кричав? – пробує роз’яснити ситуацію Джонні.
- Я просто за пару. Вони кричать і я покричав. – пожав плечима Дже.
- Гаразд. А ти чого? – дивлячись на Зайця.
- А я просто для сміху, – оправдався Дойон.
- Тен, а ти то чого?
- А я перелякався… Вони всі кричали і я подумав, що щось сталось, от я і крикнув – пробулькав Тен собі під носа, ховаючись за спину Хансоля.
- Вау. Шикарний ранок.
- Хлопці спускайтесь на кухню і тих двох покличте! – пролунав голос мами з кухні.
Коли групка однокласників нарешті зібралась докупи, було вирішено спершу поїсти, а вже потім говорити. Всі їли мовчки було чути лише чавкання Тена, яке згодом припинилось варто було лише Джонні глянути на нього.
- Я наївся. Все дуже смачно. Дякую~ - з довольною моською промовив Тен.
- Все справді дуже смачно, – погодився Дже.
- Давайте Тейон помиє посуд? Ти ж не проти? – запропонував Дойон.
- Аху… - в це момент Юта акурат по коліну вдарив свого хлопця – А… а... А я і сам хотів запропонувати.
- Чесне слово, домашня тваринка буде з нашого хьона, – якось похмуро сказав Марк.
- Нічого з мене не буде, ти мєлка какашка, – відповів, Тейон, що стояв біля умивальника і вже домивав тарілки.
- Так. Посиденьки посиденьками, а нам пора вже розходитись, а то ми тут так і поселитись можемо, де спати є, годують, компанія приємна, – заговорив Хансоль.
- Я повністю з тобою згідний. Збирайтесь і розповзайтесь по хатах, – приєднався до розмови Те.
- Ей, не виганяй моїх гостей, – насупився Юта.
- Так вони ж самі запропонували, а я просто їх підтримав. Хороша ж ідея.
- Ммм… Тоді вам справді пора. А. І Тейона з собою прихопіть, а то він щось занадто розкомандувався, – збираючись виходити з кухні, сказав Юта.
- Ти обідився? Знову? Ютааа~ Ти серйозно? Юта? – закіпішував Те. – Вибач. Я ж ненавмисно.
- Ахахаххахаха. Наш Тейон такий Тейон.
- Комусь обламається сьогодні, – сказав преспокійно наймолодший.
- Марк! – крикнули всі решта присутні на кухні і розсміялися.
- Ну, а що? – на що знову почувся колективний регіт.
***
Кожен день здається каторгою. Просинатися з думкою, що хочеш здохнути, лиш би не йти в школу, є звичним для Юти. А причиною такої думки слугує хвороба одного з вчителів. І не через те, що Юта любить цього вчителя чи щось в такому роді, а через те, що він класний керівник 3-3. І шкільним комітетом було вирішено на час його відсутності з'єднати цей клас з класом японця. Можливо Накамото би й пережив цю подію, але це клас в якому навчаються Тейон, Дойон, Марк і ще кілька найвідоміших хуліганів. Дойон, який зараз прямує до школи за ручку з своїм хлопцем Джехьоном. Марк, який після всіх цих подій вислухав півторагодинну лекцію від Джонні. І Тейон. ТойсамийТейон зараз спить біля нього і навіть не уявляє, як на цей раз йому прийдеться вибачатись перед Ютою.
@темы: фанфік, F-R-I-E-N-D-S, Корея, Корея))), фанфіки українською, Buga-Buga!, Японський куточок, SMRookies, для душі, Рукіси, NCT, макне вєщяєт